Лише час підкаже

Я навiть не впевнена, що вiн второпав, хто я така, коли запросив мене на танцi одного суботнього вечора до «Пале», але, якщо бути справедливою, менi й самiй довелося двiчi впевнитись, щоб його впiзнати, бо вiн вiдпустив собi вуса, а волосся зачiсував, як Рональд Колмен[1 - Рональд Колмен (1891–1958) – англiйський актор, популярний у 1930—1940-х рр. Здобув кiнопремiю «Оскар» за найкращу чоловiчу роль у фiльмi «Подвiйне життя» (1947), а також був номiнований на цю нагороду за ролi у фiльмах «Бульдог Драммонд» (1929) i «Випадковi жнива» (1942).

]. Того вечора вiн не дивився на жодну iншу дiвчину, окрiм мене, та коли ми танцювали останнiй вальс, я вже напевне знала, що це – лише питання часу, коли вiн попросить мене вийти за нього замiж.

Артур тримав мене за руку по дорозi додому, а коли пiдiйшли до вхiдних дверей, спробував мене поцiлувати. Я вiдсахнулася. Адже преподобний Воттс часто мене напучував, що треба залишатися чистою аж до того дня, коли вийду замiж, а панна Мандей, наша регентка, попередила мене, що чоловiки хочуть вiд дiвчат лише одного, а коли це отримають, то швидко втрачають до них iнтерес.

Я часто питала себе, а чи панна Мандей не казала це, виходячи з власного досвiду.

Наступноi суботи Артур запросив мене до кiнотеатру, щоб подивитися на Лiлiан Гiш у «Зламаних квiтах», i хоча я дозволила йому обiйняти себе за плечi, цiлувати все ж заборонила. Вiн i не пручався. Правду кажучи, Артур був тодi занадто сором’язливим.

Ще наступноi суботи я таки дозволила йому поцiлувати себе, але коли вiн спробував залiзти пiд блузку, вiдштовхнула нахабу.

І не дозволяла йому цього робити, доки не запропонував менi руку i серце, купив обручку, а преподобний Воттс двiчi не оголосив про майбутнiй шлюб.

Мiй брат Стен сказав, що я була останньою незайманкою по наш бiк рiчки Ейвон, хоча пiдозрюю, що бiльшiсть цих завоювань лишалися тiльки в його свiдомостi. Тим не менш, я вирiшила: вже настав час, i буде краще, коли це станеться пiд час поiздки до Вестон-Сюпер-Маре з чоловiком, за якого я збираюся вийти замiж через кiлька тижнiв.

Проте щойно Артур i Стен зiйшли з автобуса, вони одразу ж подалися до найближчого пабу. Я ж увесь останнiй мiсяць витратила на планування цього моменту. Тому коли вийшла на вулицю, як справжня панночка, була вже готова на все.

Я пiшла до пристанi, почуваючись достатньо впевнено, аж тут усвiдомила, що хтось iде за мною назирцi. Я озирнулася i вельми здивувалася, коли побачила, хто це.