Лише час підкаже

 – Його прийняли за мене.

– Хто?

– Його iм’я – Фiшер.

– Викладач чи учень?

– Староста нашоi спальнi, – сiпнувся Гаррi.

І розповiв Старому Джеку все, що сталося пiд час першого тижня його перебування в школi Святого Беди. І знову дiдуган захопив його зненацька. Коли Гаррi закiнчив розповiдати свою iсторiю, Джек заявив:

– Це я винен.

– Чому? – здивувався Гаррi. – Ви не могли зробити для мене ще бiльше, щоб допомогти.

– Нi, мiг би, – заперечив Старий Джек. – Я мав пiдготувати вас до пошестi снобiзму, який жодна iнша нацiя на землi не повинна наслiдувати.

Треба було витратити бiльше часу на значення староi шкiльноi краватки, а менше – на географiю й iсторiю. Я частково сподiвався на змiни пiсля вiйни, що мала покласти край усiм вiйнам, але вони явно не торкнулися Святого Беди.

Чоловiк упав у задуму на якийсь час, перш нiж нарештi запитати:

– І що робитимете далi, юначе?

– Утечу в море. Завербуюсь на якийсь корабель, який мене вiзьме, – сказав Гаррi, намагаючись демонструвати ентузiазм.

– Гарна iдея, – визнав Старий Джек. – Чому б не зiграти на руку Фiшеру?

– Про що це ви?

– Нiщо не сподобаеться Фiшеру бiльше, нiж розповiсти своiм друзям, що вуличний жебрак мае тонку кишку. Врештi-решт, що можна очiкувати вiд сина вантажника та матерi-офiцiантки?

– Але Фiшер мае рацiю. Я йому не рiвня.

– Нi, Гаррi, проблема в тому, що насправдi Фiшер уже збагнув, що це вiн вам не рiвня i нiколи не буде.

– Ви хочете сказати, що менi доведеться повернутися до цього жахливого мiсця? – жахнувся Гаррi.

– Зрештою, тiльки ви можете прийняти це рiшення, – зауважив Старий Джек, – але якщо втiкатимете щоразу, коли зiткнетеся з фiшерами цього свiту, то потрапите до мене, того, хто опинився на лавi запасних, за словами директора школи.

– Але ж ви – чудова людина! – не вгавав Гаррi.

– Я мiг би нею стати, – зiтхнув Старий Джек, – якби не втiк, як тiльки натрапив на свого Фiшера. Але я вирiшив знайти легкий вихiд i думав лише про себе.

– А про кого ж iще треба думати?

– Про вашу матiр для початку, – вiдповiв Старий Джек.

 – Не забувайте про всi жертви, на якi вона зважилася, щоб дати вам можливiсть кращого життя, нiж вона коли-небудь мрiяла, що це можливо. А е ще пан Голкомб, котрий, коли виявить, що ви дали драпака, звинувачуватиме за це себе. І не забувайте про панну Мандей, котра телефонувала, вивертала руки та витратила незлiченну кiлькiсть годин, аби переконатися, що ви достатньо фаховi, щоб отримати цю хорову стипендiю.