Лише час підкаже

– Таке гарне iм’я, – сказала панi Беррiнгтон, – хоча менi здаеться, що ваша мати називае вас Аланом.

– Нi, нi, – сказав Дiкiнс, усе ще похнюпивши голову.

Двое iнших хлопцiв, здавалося, були здивованi цим вiдкриттям, але нiчого не сказали.

– Мое повне iм’я Елжернон, – нарештi зiзнався вiн.

Джайлз засмiявся, але панi Беррiнгтон не звернула уваги на вибрик свого сина.

– Ваша мати, вочевидь, була шанувальницею Оскара Вайлда, – припустила вона.

– Авжеж, – пiдтвердив Дiкiнс.

 – Але я волiв би, щоб вона назвала мене Джеком або навiть Ернестом.

– Я б не стала цим турбуватися, – зауважила панi Беррiнгтон. – Зрештою, Джайлз також страждае вiд подiбного приниження.

– Мамо, ти ж обiцяла, що не будеш…

– Ви маете вмовити Джайлза назвати вам його друге iм’я, – сказала вона, iгноруючи протест.

Коли Джайлз не вiдповiв, Гаррi i Дiкiнс iз надiею поглянули на панi Беррiнгтон.

– Мармадюк, – зiтхнула вона.

 – Як i його батько, i дiд до нього.

– Якщо хтось iз вас розповiсть це, коли ми повернемося до школи, – сказав Джайлз, поглянувши на двох своiх друзiв, – то присягаюся, що я вас повбиваю, не сумнiвайтеся.

Обидва хлопцi засмiялися.

– А у вас, Гаррi, е друге iм’я? – запитала панi Беррiнгтон.

Гаррi вже намiрявся вiдповiсти, коли дверi вiтальнi вiдчинилися i до покою з великим згортком зайшов чоловiк, якого було неможливо помилково прийняти за слугу.

Гаррi поглянув на чоловiка, котрий мiг бути лише паном Г’юго. Джайлз зiстрибнув на пiдлогу i побiг до батька, який вручив йому пакунок i сказав:

– З днем народження, синку.

– Дякую, тату, – вiдказав Джайлз i негайно ж узявся розв’язувати стрiчку.

– Перед тим як вiдкрити свiй подарунок, Джайлзе, – сказала його мати, – можливо, спершу треба познайомити гостей iз батьком?

– Даруй, тату. Це двое моiх найкращих друзiв, Дiкiнс i Гаррi, – представив Джайлз хлопцiв, поклавши подарунок на стiл.

Гаррi помiтив, що батько Джайлза мав таку ж спортивну статуру та бурхливу енергiю, як i його син.

– Приемно познайомитися з вами, Дiкiнсе, – сказав пан Беррiнгтон, тиснучи руку.

По тому вiн обернувся до Гаррi.

– Доброго дня, Клiфтоне, – додав вiн, перш нiж сiсти в порожне крiсло поруч iз своею дружиною.

Гаррi здивувався, що пан Беррiнгтон не потиснув йому руку.