Лише час підкаже

Дiкiнс також навiть не поглянув на неi. Панi Беррiнгтон вiдпровадила хлопчикiв до вхiдних дверей, де потиснула руки Гаррi та Дiкiнсу.

– Сподiваюся, що ви обое знову нас навiдаете, – сказала вона. – Ви так позитивно впливаете на Джайлза.

– Дякую вам за те, що пригостили чаем, панi Беррiнгтон, – сказав Гаррi.

Дiкiнс просто кивнув. Обидва хлопчики вiдвели погляди, коли мати обiйняла сина i поцiлувала його.

Коли водiй виiжджав довгою дорiжкою до ворiт, Гаррi дивився крiзь задне вiкно на будинок. Вiн не помiтив, як зникае Емма, яка з вiкна глипала на автомобiль.

7

Шкiльна крамничка була вiдчинена з четвертоi до шостоi години пополуднi кожного вiвторка та четверга. Гаррi рiдко навiдувався до «емпорiю»[21 - Емпорiй – в античнi часи – мiсця для торгiвлi, якi гендлярi однiеi краiни резервували на територii iншоi краiни, а в ранньому середньовiччi – загальна назва торгових поселень, що виникли у Пiвнiчно-Захiднiй Європi в VI–VII ст. i проiснували до IX ст.], як ii називали учнi, оскiльки кишенькових грошей мав лише два шилiнги i знав, що його матiр не втiшать якiсь додатковi витрати, якi з’являються в рахунку наприкiнцi року навчання.

Незважаючи на рiдкiснi вiзити Гаррi до крамницi, ввечерi кожного вiвторка та четверга на його столi з’являлася плитка шоколаду «П’ять хлопчикiв Фрая». Хоча й iснувало шкiльне правило, що жоден хлопчик не може витратити бiльше, нiж шiсть пенсiв на тиждень у магазинi, Джайлз також залишав пуделко асортi лакрицi для Дiкiнса, давши зрозумiти своiм друзям, що нiчого не чекае навзамiн.

Коли у вiвторок Гаррi зайшов до крамницi, то приеднався до довгоi черги хлопцiв, якi чекали на обслугу. Його рот наповнився слиною, коли вiн споглядав на акуратно складенi ряди шоколаду, печива, мармеладу, лакрицi й останнього захоплення – картопляних чiпсiв «Смiтс». Вiн зважив, чи не купити пакетик i для себе, але нещодавне знайомство з паном Вiлкiнсом Мiкобером[22 - Вiлкiнс Мiкобер – персонаж роману Чарлза Дiккенса «Девiд Коперфiлд», який потрапив до борговоi в’язницi.

Коли Гаррi оглядав скарби «емпорiю», вiн почув голос Джайлза i помiтив, що той стоiть за кiлька учнiв попереду в черзi. Вiн уже було хотiв привiтатися зi своiм товаришем, коли побачив, як Джайлз бере з полицi плитку шоколаду i кладе ii до кишенi штанiв.