Лише час підкаже

– Тодi як ви поясните те, що двiчi на тиждень вiдвiдували «емпорiй», проте немае жодного запису навпроти вашого iменi в книзi пана Свайвелза?

Пан Фробiшер терпляче чекав, але Гаррi знав, що якщо скаже правду, Джайлза, без сумнiву, витурять.

– А цю плитку шоколаду i пуделко асортi з лакрицею знайшли у горiшнiй шухлядi вашого столу незадовго пiсля закриття крамницi.

Гаррi подивився на солодощi, але все одно нiчого не сказав.

– Я чекаю на пояснення, Клiфтоне, – сказав пан Фробiшер.

Пiсля ще однiеi тривалоi паузи вiн додав:

– Я, звiсно, розумiю, що у вас набагато менше грошей, нiж у будь-якого iншого хлопця у вашому класi, але це не виправдовуе крадiжки.

– Я в життi нiчого не крав! – повторив Гаррi.

Настала черга червонiти пановi Фробiшеру. Вiн пiдвiвся з-за столу.

– Якщо це так, Клiфтоне, а я хочу вам вiрити, то вам доведеться прийти до мене пiсля репетицii хору з детальним поясненням того, як у вашому розпорядженнi опинилися ласощi, за якi ви явно не платили. Якщо звiт мене не задовольнить, ми обое будемо змушенi навiдатися до директора, i не сумнiваюся, якою буде його рiшення.

Гаррi вийшов iз кабiнету. Щойно дверi зачинилися за його спиною, вiн вiдчув, що йому стало зле. Хлопець повернувся до своеi кiмнати, сподiваючись, що Джайлза там не буде. Коли ж вiдчинив дверi, то перше, що побачив, – ще одну плитку шоколаду на столi.

Джайлз поглянув на прибульця.

– Ти добре почуваешся? – запитав вiн, побачивши перекошене обличчя Гаррi.

Той не вiдповiв. Вiн прибрав шоколад до шухляди i вирушив на репетицiю хору, не сказавши нi слова своему товаришу.

– У нього якiсь клопоти?

Дiкiнс продовжував писати, так нiби не почув цього запитання.

– Ти мене не чув, тетеря? – не вгавав Джайлз. – Чому Гаррi такий сумний?

– Усе, що я знаю, це те, що вiн зустрiчався з Фробом.

– Навiщо? – запитав Джайлз, виявляючи iще бiльше зацiкавлення.

– Не знаю, – вiдрубав Дiкiнс i не покинув свою писанину.

Джайлз пiдвiвся i пройшовся кiмнатою до Дiкiнса.

– Ти не хочеш менi сказати? – запитав вiн, схопивши товариша за вухо.

Дiкiнс впустив ручку, нервово торкнувся дужки окулярiв i посунув iх далi на нiс, перш нiж нарештi сказати:

– У нього великi неприемностi.

– Що за неприемностi? – поцiкавився Джайлз, викручуючи приятелевi вухо.

– Гадаю, його навiть можуть вигнати! – просичав Дiкiнс.

Джайлз вiдпустив його вухо i засмiявся.