Лише час підкаже

– Вигнати Гаррi? – усмiхнувся вiн. – Та швидше Папу Римського позбавлять престолу!

Джайлз вернувся до свого столу, коли помiтив, що на чолi Дiкiнса з’явилися намистинки поту.

– За що? – запитав вiн тихiше.

– Фроб вирiшив, що вiн краде солодощi iз магазину, – пояснив Дiкiнс.

Якби Дiкiнс звiв погляд, то побачив би, що Джайлз зблiд як крейда. За мить вiн почув, як зачинилися дверi. Хлопець узяв ручку i спробував зосередитися, але вперше в життi не закiнчив свое домашне завдання.

* * *

Коли Гаррi через годину вийшов пiсля репетицii хору, то помiтив Фiшера, який пiдпирав стiну, не в змозi приховати свою посмiшку.

Саме тодi вiн i збагнув, хто саме, ймовiрно, повiдомив про нього. Гаррi проiгнорував Фiшера й повернувся до своеi кiмнати, нiби нiчого не сталося, хоча насправдi почувався тим, кому висiти на шибеницi, знаючи, що якщо не видасть свого найкращого приятеля, покарання буде жорстоким. Вiн повагався перед тим, як постукати у дверi класного керiвника.

– Заходьте, – цього разу це пролунало набагато м’якше, анiж ранiше, але коли Гаррi увiйшов до кабiнету, його зустрiв такий само безкомпромiсний погляд.

Учень схилив голову.

– Хочу щиро попросити у вас вибачення, Клiфтоне, – сказав Фробiшер, пiдводячись з-за свого столу. – Тепер я знаю, що ви не виннi.

Серце Гаррi все ще трiпотiло, але тепер вiн тривожився за Джайлза.

– Спасибi, сер, – подякував вiн, але голову все одно не пiдвiв.

У нього було стiльки запитань, якi хотiлося б поставити Фробу, але вiн знав, що на жодне з них вiдповiдi не отримае.

Пан Фробiшер вийшов з-за столу й потиснув Гаррi руку, чого ранiше зроду не робив.

– Краще покваптесь, Клiфтоне, якщо сподiваетесь устигнути на вечерю.

Коли Гаррi вийшов iз кабiнету Фроба, то повiльно почвалав до трапезноi. Фiшер стояв бiля дверей iз здивуванням на обличчi. Гаррi пройшов повз нього i зайняв свое мiсце на кiнцi лави поруч iз Дiкiнсом. Сидiння навпроти було порожне.

8

Джайлз так i не з’явився на вечерю, а в його лiжку цiеi ночi нiхто не спав.

Гаррi пiдозрював, що якби школа Святого Беди не програла свiй щорiчний фiнал проти «Ейвонгерста» за тридцять одну пробiжку, небагато хлопцiв i навiть учителiв помiтили б його вiдсутнiсть.

Але, на жаль для Джайлза, це був домашнiй матч, тому кожен мав свою думку про те, чому перший бетсмен школи не зайняв свою позицiю, i не в останню чергу Фiшер, який патякав кожному, хто хотiв його слухати, що не того учня вiдлучили вiд урокiв.