Лише час підкаже

Мiй брат Стен навiть принiс свою рибу i смажену картоплю. А до того ж нам довелося пiти звiдти рано, щоб устигнути на останнiй автобус до Вестон-Сюпер-Maрe для нашого медового мiсяця. Артур забронював для нас приморський гостьовий будиночок увечерi п’ятницi, проте майже весь вiкенд лило, як iз вiдра, тому ми рiдко покидали спальню.

Було дивно, що вдруге я вiддалася чоловiковi також у Вестон-Сюпер-Маре. Була вражена, коли вперше побачила Артура голим. На його животi розтягнувся глибокий червоний, грубо зшитий рубець.

Клятi нiмцi. Вiн зроду не казав, що був поранений на вiйнi.

Я не надто здивувалася, що Артур миттево збудився, коли я зняла комбiнацiю, але змушена визнати, що я очiкувала, що вiн знiме хоча б черевики перед тим, як ми станемо кохатися.

Ми виiхали з гостьового будиночка у недiлю ввечерi, щоб устигнути на останнiй автобус назад до Бристоля, бо Артуру треба було з’явитися в доках о шостiй ранку в понедiлок.

Пiсля весiлля Артур переiхав жити до нашого помешкання, бо ми наразi не могли собi дозволити власне гнiздечко, як сказав вiн моему батьковi, що зазвичай означало: доки хтось iз наших батькiв не помре.

У будь-якому разi обидвi нашi сiм’i, скiльки себе пам’ятали, жили на вулицi Стiлл-Гаус-лейн.

Артур дуже зрадiв, коли я сказала йому, що при надii, бо вiн хотiв мати принаймнi шiстьох дiтей. Я трохи переживала, що первiсток буде не вiд нього, але позаяк лише ми з моею мамою знали правду, то в Артура не виникло жодних пiдозр.

За вiсiм мiсяцiв я народила хлопчика, i дякувати Боговi, нiчого не могло виказати, що вiн був не вiд Артура.

Ми охрестили його Гарольдом, що дуже втiшило мого батька, бо це означало, що його iм’я житиме iще в одному поколiннi.

Вiдтодi я вважала за належне, що, як мама та бабця, застрягну вдома, приносячи по дитинi щороку. Зрештою, в сiм’i Артура було восьмеро дiтей, я ж була четвертою з п’ятьох. Але Гаррi виявився моею единою дитиною.

* * *

Артур здебiльшого повертався прямо додому ввечерi пiсля роботи, щоб мати змогу провести якийсь час iз дитиною, перш нiж я вкладала сина до лiжка.

Коли вiн не з’явився увечерi в п’ятницю, я вирiшила, що пiшов до пабу з моiм братом. Але коли Стен приповз одразу пiсля опiвночi на бровах, розмахуючи пачкою банкнот, Артура з ним не виявилося. Стен подарував менi одну банкноту, що змусило мене запитати себе, чи не пограбував вiн часом банк. А коли поцiкавилася в нього, де Артур, брат промовчав.