Лише час підкаже

Сiм фунтiв, дев’ять шилiнгiв i шiсть пенсiв виявилися сумою, в яку вони оцiнили життя Артура. Я сидiла сама за кухонним столом i гадаю, саме тодi усвiдомила, що бiльше нiколи не побачу свого чоловiка.

Пополуднi я подалася до ломбарду та викупила своi обручки у пана Коена; це було найменше, що я могла зробити для пам’ятi про Артура. Наступного ранку я погасила заборгованiсть за орендну плату, а також кредити у м’ясника, пекаря та продавця свiчок. І ще залишилося достатньо, щоб придбати трохи вживаних речей, головним чином для Гаррi.

Але не минуло й мiсяця до того, як крейда знову зафiксувала на дошках заборгованiсть м’ясниковi, пекаревi та продавцевi свiчок, тому вже невдовзi менi довелося повертатися до ломбарду i вiддавати своi обручки пану Коену назад.

Коли збирач орендноi плати постукав у дверi будинку номер двадцять сiм i не отримав вiдповiдi, гадаю, що нiхто в родинi не мав би здивуватися, що наступним гостем стане судовий пристав. Саме тодi я вирiшила, що настав час шукати роботу.

12

Спроби Мейзi знайти роботу виявилися аж нiяк не легкими, не в останню чергу тому, що уряд нещодавно видав усiм роботодавцям директиву, яка рекомендувала брати насамперед на роботу чоловiкiв, котрi звiльнялися з вiйська, перш нiж розглядати будь-якi iншi кандидатури.

Незважаючи на те, що жiнкам, старшим за тридцять, надали право голосу на останнiх виборах пiсля iхньоi бездоганноi служби на фабриках iз виробництва боеприпасiв пiд час вiйни, iх виштовхали у кiнець черги, коли зайшла мова про роботу в мирний час.

Мейзi вирiшила, що ii найкращий шанс знайти роботу – це звернутися туди, де кандидатури чоловiкiв навiть не розглядатимуть, або через те, що вони вважатимуть занадто принизливим для себе, або платня виявиться просто смiшною. Маючи це на увазi, Мейзi стала в чергу до офiсу «В. Д. i Г. O. Вiллсiв», найбiльшого роботодавця в мiстi. Коли ж дiйшла до початку черги, вона запитала клерка:

– Чи правда, що ви шукаете пакувальникiв на фабрику цигарок?

– Шукаемо, але ви занадто молода, крихiтко, – вiдказав вiн.

– Менi двадцять два.

– Ви занадто молода, – повторив вiн. – Приходьте за два-три роки.

Мейзi повернулася на Стiлл-Гаус-лейн якраз вчасно, щоб подiлитися з Гаррi та мамою мискою курячого бульйону та куснем хлiба ще з минулого тижня.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».