Лише час підкаже

Лише пiсля того як iще двох негiдникiв витурили навiть за меншi злочини, я збагнув, наскiльки винятковим мав бути мiй голос.

Першоi недiлi посту панна Мандей оголосила, що вибрала трьох нових дискантiв, або «маленьких янголяток», як преподобний Ватт звик про нас казати, якi приеднаються до ii хору, а решту вiдкинули за вчинення таких непростимих грiхiв, як балаканина пiд час проповiдi, смоктання льодяникiв i, як у випадку двох хлопцiв, гра в каштани пiд час «Пiснi Симеона».

Наступноi недiлi я одягнув довгу синю рясу з гофрованим бiлим комiром.

Тiльки менi дозволили надiти на шию бронзовий медальйон Богородицi, щоб продемонструвати, що мене обрали солiстом. Я хотiв би гордо носити медальйон удома i навiть до школи вдягати, щоб похизуватися перед iншими хлопцями, але панна Мандей вiдбирала його пiсля кожноi служби.

У недiлю я переносився в iнший свiт, але боявся, що це не зможе тривати вiчно.

2

Коли дядько Стен вранцi вставав, йому завжди вдавалося розбудити всю родину. Нiхто не скаржився, оскiльки чоловiк був годувальником сiм’i, i в будь-якому разi вiн був дешевшим i надiйнiшим, нiж будильник.

Перший гамiр, який чув Гаррi: траснули дверi спальнi. За цим тупотiв дядько, вiн човгав скрипучою дерев’яною пiдлогою, спускався сходами й вивалювався у коридор. Потiм ляскали iншi дверi, i дядько зникав у вбиральнi. Якщо хтось iще спав, то хлюпання води, коли дядько Стен тягнув за ланцюжок, а потiм iще двiчi трахкання дверима, перш нiж вiн повертався в спальню, нагадувало, що Стен розраховуе побачити свiй снiданок на столi, коли увiйде на кухню.

Лише суботнiми вечорами вiн умивався та голився перед тим, як вирушати в «Пале» або в «Одеон», куди вiн учащав. А ванну приймав чотири рази на рiк – на початку кожного кварталу. Зате нiхто не звинувачував Стена, що той витрачае на мило своi важко заробленi грошi.

Мейзi, мама Гаррi, вставала наступною, вистрибуючи з лiжка за кiлька хвилин пiсля першого зачиняння дверей. До того часу, як Стен виходив iз убиральнi, на плитi вже стояв баняк iз кашею.

Бабуся долучалася вже незабаром i складала доньцi компанiю на кухнi iще до того, як Стен займав свое мiсце на чолi столу.

Гаррi треба було зiйти вниз упродовж п’яти хвилин пiсля першого зачиняння дверей, якщо вiн сподiвався отримати хоч якийсь снiданок. Останнiм, хто прибував на кухню, був дiдусь, який був такий глухий, що йому единому вдавалося проспати весь ранковий ритуал Стена. Цей розклад у побутi Клiфтонiв зроду не змiнювався.