Лише час підкаже

Коли е лише одна вбиральня, одна раковина й один рушник на всiх, порядок стае необхiднiстю.

До того часу як Гаррi хлюпав в обличчя холодною водою, його мати вже подавала снiданок на кухнi: два грубо нарiзаних куснi хлiба, намащенi смальцем для Стена, i чотири тоненькi скибочки – для решти членiв сiм’i, пiдсмаженi – якщо в лантусi, що наповнювали по понедiлках, залишалося трохи вугiлля. Коли Стен доiдав свою кашу, Гаррi дозволялось вилизати миску.

Великий брунатний чайник iз чаем завжди заварювали на плитi, i бабуся розливала напiй у рiзноманiтнi горнятка через посрiблене вiкторiанське ситечко для чаю, яке успадкувала вiд своеi матерi.

На той час, як iншi члени сiм’i сьорбали несолодкий чай, бо цукор був лише для особливих днiв та свят, Стен вiдкорковував свою першу пляшку пива, яку зазвичай випивав одним ковтком. Потiм вiн пiдiймався з-за столу i гучно вiдригував перед тим, як прихопити з собою пакунок з обiдом, який бабуся готувала ще до снiданку: двi канапки з «Мармiтом», ковбаса, яблуко, двi пляшки пива та згорток iз п’ятьма цигарками.

Щойно Стен вирушав до докiв, усi одразу ж затiвали бесiду.

Бабуся завжди хотiла дiзнатися, хто вiдвiдував цукерню, в якiй ii донька працювала офiцiанткою: що iли, що пили, де сидiли; рецепти страв, якi готували на плитi в кухнi, освiтленiй електричними жарiвками, якi не залишали пiсля себе воскового слiду, не кажучи вже про клiентiв, котрi iнодi залишали три пенси на чай, якими Мейзi доводилося дiлитися з кухарем.

Мейзi бiльше прагнула дiзнатися, що Гаррi робив у школi минулого дня. Вона вимагала щоденного звiту, який, здавалося, зовсiм не цiкавив бабуню, можливо, тому, що вона нiколи не ходила до школи. Хоча вона зроду i в цукернi не була.

Дiдусь рiдко щось коментував, адже пiсля чотирьох рокiв заряджання та розряджання артилерiйськоi гармати – вранцi, опiвднi й уночi – став таким глухим, що йому лишалося вдовольнятися, спостерiгаючи, як ворушаться губи, i час вiд часу кивати.

У когось стороннього могло скластися враження, що вiн не сповна розуму, але решта сiм’i знала, що це далеко не так.

Ранковий родинний ритуал змiнювався лише у вихiднi. У суботу Гаррi виходив iз кухнi зi своiм дядьком, завжди тримаючись на крок позаду, коли прямував до докiв. У недiлю мама Гаррi супроводжувала сина до церкви Святого Рiздва, де на лавi у третьому ряду захоплювалася променями слави солiста хору.

Але сьогоднi була субота.