Могутніше за меч

Коли Гаррi повернувся до готелю, ранiше, нiж планував, консьерж передав йому повiдомлення. П’ер Бушар, голова конференцii, сподiвався, що зможе приеднатися до Гаррi за снiданком.

– Я призначив вам виступ на одинадцяту годину, – повiдомив Бушар, вiдмовившись вiд яечнi, яка не мала нiчого спiльного з курячими яйцями. – У цей час на конференцiях найбiльше вiдвiдувачiв. Я вiдкрию збори о десятiй тридцять i привiтаю делегатiв iз сiмдесяти двох краiн. Рекордна кiлькiсть учасникiв, – додав вiн iз галльською пихою.

 – Ви дiзнаетесь, що я завершую свiй виступ, коли нагадаю делегатам, що iснуе одна рiч, яку росiяни роблять найкраще за всiх на планетi.

Гаррi звiв брову.

– Балет. І нам усiм пощастило, що ми зможемо побачити «Лебедине озеро» у Большому театрi цього вечора. Пiсля того як я повiдомлю про це делегатам, запрошу вас на сцену виголосити вступне слово.

– Це менi лестить, – визнав Гаррi. – Слiд бути насторожi.

– Не обов’язково, – заперечив Бушар. – Комiтет був одностайним у своему виборi вас як основного доповiдача.

Ми всi захоплюемося кампанiею, яку ви органiзували щодо Анатолiя Бабакова. Мiжнародна преса виявляе неабиякий iнтерес, i вам буде цiкаво дiзнатися, що КДБ розпитував мене, чи можна буде завчасу побачити текст вашоi промови.

Слова Бушара схвилювали Гаррi. До цього часу вiн не усвiдомлював, наскiльки широкий резонанс викликала його кампанiя за кордоном i чого вiд неi очiкували. Вiн зиркнув на годинник, сподiваючись, що ще мае час знову переглянути свою промову, допив каву, вибачився перед Бушаром i хутко попрямував до свого номера.

Лiфт у робочому станi викликав у Гаррi неабияке полегшення. Йому не було потреби нагадувати, що в майбутньому може й не випасти такоi нагоди вплинути на справу Бабакова, й тим бiльше у самому серцi Росii.

Вiн ледь не забiг до своеi кiмнати й висунув шухляду маленького столика бiля лiжка, де залишив свою промову. Але ii там уже не було. Ретельно оглянувши номер, Гаррi збагнув, що документ забрав КДБ, який дуже вже прагнув iз ним ознайомитися.

Гаррi знову зиркнув на годинник. Сорок хвилин до початку конференцii, де вiн мае виступити з промовою, над якою працював увесь останнiй мiсяць, а примiрника ii не було.

Коли на Краснiй площi куранти вдарили десять разiв, Гаррi тремтiв, як школяр, який мае зустрiтися з учителем, аби обговорити свiй твiр, iснуючий лише в його головi. У письменника не залишилося iншого вибору, як перевiрити, наскiльки хорошою була його пам’ять.