Надійно прихована таємниця

Гаррi кивнув, уперше оцiнивши, чому ця невгамовна ледi виявилася Старим Джеком Емми. «Якби це ii вiдправили на вiйну, – подумав вiн, – двоюрiдна бабуся Фiлiс неодмiнно повернулася б додому зi “Срiбною зiркою”».

Коли годинник вдарив одинадцяту, Гаррi, який хильнув, мабуть, забагато, рiшуче пiдвiвся зi свого крiсла. Йому не потрiбно було нагадувати, що о шостiй ранку Наталi буде стояти у вестибюлi готелю, очiкуючи, щоб вiдвезти його на перше радiоiнтерв’ю цього дня. Вiн подякував господинi за незабутнiй вечiр i, на свою бiду, вiдчув iще однi ведмежi обiйми.

– І не забувайте, – сказала вона, – коли у вас братимуть iнтерв’ю, думайте, як британець, поводьтесь, як еврей. І якщо вам колись конче знадобиться плече, щоб поплакатись або смачно попоiсти, ми, як «Театр вiтрякiв», нiколи не зачиняемося.

– Спасибi, – подякував Гаррi.

– А коли наступного разу будете спiлкуватися з Еммою, – додав Алiстер, – не забудьте передати iй нашi вiтання й обов’язково насварiть за те, що вона не супроводжувала вас у цiй поiздцi.

Гаррi вирiшив, що зараз не слушна нагода, щоб розповiсти iм про Себастьяна i про те, що лiкарi вважають його гiперактивнiсть проблемою. Вони утрьох якимось чином влiзли до лiфта, i Гаррi отримав наостанок ще однi мiцнi обiйми вiд Фiлiс, перш нiж Паркер вiдчинив вхiднi дверi i його випустили на вулицi Мангеттена.

– Дiдько! – вилаявся чоловiк, вже пройшовши деякий шлях по Парк-авеню.

Вiн повернувся, побiг назад до будинку Фiлiс i загрюкав у вхiднi дверi.

– Менi потрiбно термiново побачити панi Стюарт, – сказав Гаррi. – Сподiваюся, що вона ще не лягла спати.

– Навiть не знаю, сер, – сказав Паркер. – Будь ласка, ходiть за мною.

Вiн повiв Гаррi назад коридором i до лiфта, де знову натиснув гудзик третього поверху.

Фiлiс стояла бiля коминка, затягуючись сигаретою, коли Гаррi з’явився вдруге. Настала ii черга дивуватися.

– Менi дуже шкода, – сказав вiн, – але Емма менi нiколи не пробачить, коли я повернуся до Англii, не дiзнавшись, що сталося з тим адвокатом, котрий так нерозумно ii недооцiнив.

– Сефтон Джелкс, – сказав Алiстер, ворушачи вогонь у багаттi. – Той проклятий чоловiк нарештi звiльнився з посади старшого партнера у конторi «Джелкс, Майерс та Ебернатi», хоча й дещо неохоче.

– А незабаром вiн зник у штатi Мiннесота, – додала Фiлiс.

– І бiльше сюди не повернеться, – продовжив Алiстер, – адже кiлька мiсяцiв тому врiзав дуба.