Надійно прихована таємниця

 – Ньюйоркцi зустрiли мене з такою радiстю i…

– Навiть водii таксi?

– Навiть водii таксi, – повторив Гаррi, – i сьогоднi вранцi я зустрiв Кларка Гейбла.

– А великий Гейбл бував в Англii? – поцiкавився Метт.

– Ще б пак, вiн у нас дуже популярний, як i панна Тернер. Не можу дочекатися перегляду iхньоi новоi стрiчки.

– Ми називаемо iх фiльмами тут, Гаррi, але дiдько…

Джейкобс зробив паузу, зиркнув на секундну стрiлку годинника i сказав:

– Гаррi, дуже дякуемо, що знайшли час побувати на нашому шоу й удачi вам iз новою книжкою.

Пiсля короткоi реклами ми повернемося з новинами о восьмiй. Вiдтак Метт Джейкобс прощаеться з вами i бажае гарного дня.

Червоне свiтло згасло.

Джейкобс пiдвiвся, потиснув руку Гаррi й заявив:

– Даруйте, що не знайшли час побалакати про вашу книжку. Обкладинка менi сподобалася.

* * *

Перед тим як вiдкрити листа, Емма ковтнула ранковоi кави.

«Шановна панi Клiфтон,

Дякуемо, що вiдвiдали засiдання комiсii минулого тижня.

Радий повiдомити вам, що ми хотiли б посунути вашу заявку на наступний етап».

Емма хотiла негайно ж зателефонувати Гаррi, але знала, що зараз в Америцi середина ночi, а вона навiть не була впевнена, в якому мiстi вiн зараз.

«Є кiлька годящих кандидатур для вас i вашого чоловiка, вони проживають у наших притулках у Тонтонi, Ексетерi та Бриджвотерi. З радiстю надiшлю вам iнформацiю про кожну дитину, якщо будете такi люб’язнi, щоб повiдомити менi, який будинок хочете вiдвiдати першим.

    Щиро Ваш,

    Пан Девiд Слейтер»

Мiтчелл телефоном пiдтвердив, що Джессiка Смiт усе ще перебувае у закладi доктора Бернардо у Бриджвотерi, але може опинитися серед тих, хто поiде до Австралii. Емма зиркнула на годинник. Доведеться чекати полудня, перш нiж можна сподiватися дзвiнка вiд Гаррi, i тодi вона зможе повiдомити йому новини. Потiм жiнка звернула увагу на другий лист, на якому побачила марку за десять центiв. Їй не потрiбно було перевiряти поштовий штемпель, аби дiзнатися, хто автор послання.

* * *

На той час, коли Гаррi прибув до Чикаго, роман «Хто не ризикуе» увiйшов до списку бестселерiв «Нью-Йорк таймс» пiд номером тридцять три i Наталi бiльше вже не клала руку йому на ногу.

– Не треба панiкувати, – заспокоювала вона. – Найважливiший завжди другий тиждень. Але нам iще доведеться добряче попрацювати, якщо хочемо до вихiдних потрапити у першу п’ятнадцятку.