Надійно прихована таємниця

Якщо вiн не зможе набрати прохiдний бал по двох або й бiльше з цих дисциплiн, його кандидатуру гiмназiя вiдсiе автоматично, що, як я знаю, було б великим розчаруванням для вас обох i для його дядька також.

– Великим розчаруванням – ще м’яко сказано, – зауважив Гаррi.

– Саме так, – погодився доктор Гедлi.

– А вони роблять винятки з правил? – озвалася Емма.

– Можу пригадати лише один такий випадок, вiдколи перебуваю на своiй посадi, – мовив директор. – І це було для хлопчика, котрий набивав сотню щосуботи упродовж лiтнього перiоду.

Гаррi засмiявся, згадавши, як сидiв на травi та спостерiгав, як Джайлз набирае очки, долаючи кожного з них:

– Тож нам просто доведеться переконатися, що вiн усвiдомлюе наслiдки падiння нижче прохiдного балу з двох обов’язкових предметiв.

– Рiч не в тiм, що вiн недостатньо здiбний, – правив свое керiвник, – але якщо предмет йому не цiкавий, то вiн швидко йому набридае. Іронiя полягае в тому, що з його талантом до мов йому б плисти до Оксфорда. Але ми все ще мусимо переконатися, що вiн довеслуе до Бристольськоi гiмназii.

* * *

Пiддавшись вмовлянням батька та пiдкупу бабусi, Себастьян за кiлька мiсяцiв таки зумiв покращити своi знання з двох iз трьох обов’язкових предметiв. Вiн втямив, що один йому дозволили завалити, тож обрав природничi науки.

Наприкiнцi другого класу навчання Себастьяна директор уже був упевнений, що хлопчик докладе трохи бiльше зусиль задля прохiдного балу в п’ятьох iз шести предметiв на iспитах. Та вiн знову збайдужiв до природничих наук.

Гаррi з Еммою все ще сподiвалися та намагалися заохотити Себастьяна триматися на рiвнi. І директор, можливо, мав би рацiю у своiй оптимiстичнiй оцiнцi, якби не два випадки, якi сталися пiд час останнього року навчання Себастьяна.

8

– Це книжка твого батька?

Себастьян кинув погляд на стосик романiв, акуратно складених у вiтринi книгарнi. Заголовок одного звучав так: «Спиток – не збиток», автор Гаррi Клiфтон, три шилiнги i шiсть пенсiв.

Остання пригода Вiльяма Ворвiка».

– Атож, – гордо зiзнався Себастьян. – Хочеш ii?

– Так, будь ласка, – попросив Лу Янг.

Себастьян пробрався до магазину, товариш за ним. На столi бiля входу стояли високi стоси з останнiм твором його батька в твердiй палiтурцi, оточеним м’якими обкладинками «Справи слiпого свiдка» та «Хто не ризикуе», перших двох романiв iз серii про Вiльяма Ворвiка.

Себастьян передав Лу Янгу по примiрнику кожного з трьох романiв.