Надійно прихована таємниця

Джайлз супроводжував вiкарiя до дверей, що решта гостей сприйняла як знак прощатися. Коли вiн зачинив дверi востанне, то полегшено зiтхнув i повернувся до вiтальнi, щоб приеднатися до сiм’i.

– Гадаю, все вiдбулося добре, наскiльки можна очiкувати за таких обставин, – промовив вiн.

– Дехто поставився до цього, як до бенкету, а не як до поминок, – зауважила Вiрджинiя.

– Не заперечуеш, друзяко, – звернувся Джайлз до Гаррi, – щоб ми перевдягалися на вечерю? Вiрджинiя завжди так робить.

– Не можна дозволяти собi порушувати соцiальнi стандарти, – заявила Вiрджинiя.

– Мiй батько завжди дотримувався соцiальних стандартiв, – не стрималася Грейс, через що Гаррi ледве стримав смiх. – Але боюся, що вам доведеться обiйтися без мене. Маю повертатися до Кембриджу, щоб пiдготуватися до колоквiуму. У будь-якому разi, – додала вона. – Я прийшла одягненою на похорон, а не на вечерю. Не треба мене проводжати.

* * *

Коли Гаррi з Еммою спустилися на вечерю, Джайлз уже чекав у вiтальнi.

Марсден налив кожному сухого хересу, а потiм вийшов iз кiмнати, щоб перевiрити, чи все вiдбуваеться за графiком.

– Сумний привiд, – сказав Гаррi. – Вип’емо за шляхетну ледi.

– За шляхетну ледi, – повторили Джайлз iз Еммою, пiдiймаючи келихи.

Аж тут у вiтальнi з’вилася Вiрджинiя.

– Ви не про мене випадково балакали? – запитала вона без натяку на iронiю.

Джайлз засмiявся, тодi, як Емма могла тiльки милуватися чудовою барвистою шовковою сукнею, яка змiтала всi сумнi вранiшнi спогади.

– Яка гарна прикраса, – знайшлася Емма, коли Джайлз вручив Вiрджинii джин iз тонiком.

– Спасибi, – подякувала Вiрджинiя. – Воно належало моiй прабабусi, герцогинi Вестморлендськiй, а вона заповiла його менi. Марсдене, – звернулася вона до мажордома, який щойно повернувся, – квiти в моiй кiмнатi починають в’янути.

– Безумовно, мiледi. Коли будете готовi, сер Джайлз, вечеря на столi.

– Не знаю, як ви, – сказала Вiрджинiя, – але я голодна. Може, ходiмо?

Не чекаючи вiдповiдi, вона вхопила Джайлза за лiкоть i вивела iх усiх iз кiмнати.

Пiд час трапези Вiрджинiя частувала присутнiх розповiдями про своiх предкiв, представляючи iх чи не кiстяком Британськоi iмперii.