Обережно зі своїми бажаннями

Вiн виглядав трохи знервованим, як новак у перший день навчання, який зважуе, чи захоче хтось iз iнших хлопцiв iз ним спiлкуватися. Голова одразу ж вiдiйшов вiд свого гурту й пройшовся кiмнатою, щоб привiтати його. Емма спостерiгала, як Росс тиснув руку майору формально, зовсiм не так, коли вiтав шанованого колегу. Щодо Фiшера вони подiляли ту ж саму думку.

Коли дiдiвський годинник у кутку кiмнати почав вiдбивати десяту, розмови вмент припинилися, i директори зайняли вiдведенi iм мiсця за столом. Фiшер, немов панночка на церковних танцях, продовжував стовбичити, поки не лишилося единого порожнього мiсця, наче в музичнiй забавi з крiслами.

Вiн зайняв вiльне крiсло навпроти Емми, але в ii бiк не дивився.

– Доброго ранку, – привiтався голова, коли всi влаштувалися у своiх крiслах. – Чи можу я вiдкрити цю зустрiч i привiтати майора Фiшера в наших рядах на посадi директора?

Лише один чоловiк тихо пробурмотiв: «Слухайте, почуйте», але це й не дивно, адже вiн не входив у правлiння, коли Фiшер займав там посаду одного з директорiв.

– Це, звiсно, буде другий його термiн у правлiннi, тож до наших методiв звикати йому не доведеться, i вiн проявить ту лояльнiсть, якоi ми всi очiкуемо вiд будь-якого члена ради директорiв, котрий представляе нашу видатну компанiю.

– Дякую, пане голово, – вiдгукнувся Фiшер. – І хотiв би сказати, наскiльки менi приемно повернутися в правлiння. Дозвольте запевнити, що я завжди робитиму все для процвiтання Беррiнгтонiв.

– Радий це чути, – зауважив голова. – Однак нагадую вам, як роблю це для кожного нового члена правлiння, що купiвля або продаж директором будь-якоi кiлькостi акцiй компанii без попереднього iнформування фондовоi бiржi та секретаря компанii е протизаконною.

Якщо Фiшер i вiдчув, що ця гостра стрiла була спрямована на нього, то остання не потрапила в цiль, оскiльки вiн просто кивнув i посмiхнувся. Тим часом пан Вебстер старанно записував слова голови у протокол. Емма була цьому тiльки рада.

Пiсля того як прочитали та затвердили протокол минулого засiдання, голова закинув свою першу гранату:

– Члени ради не могли не помiтити, що в порядку денному сьогоднiшнього засiдання е лише один пункт.

Як ви всi знаете, я вважаю, що настав час ухвалити рiшення, яке, гадаю, що не перебiльшую, вирiшить майбутне Беррiнгтонiв, а можливо, й майбутне когось iз тих, хто зараз служить компанii.

Виявилося, що кiлькох директорiв здивувало таке вступне слово Бьюкенена, i вони почали перешiптуватися мiж собою.