Лицарка Корони

Княгиня перебирала перли на сукнi, в якiй прибула до Дубна i в якiй вчора зваблювала молодого шляхтича. Вона мовчала. Чоловiк присiв на лiжко i схопив руками голову – вона в нього болiла вiдтодi, як вiн розплющив очi. До покоiв постукали. Анна пiдiйшла до дверей i отримала послання вiд Катерини Острозькоi – прийти у музичну залу. Вона очiкувала, що закохана у сiроокого Жабокрицького княжна не заспокоiться, допоки все не з’ясуе.

Сокольська йшла впевнено, спiдницi ii жваво шурхотiли i спинились лише на мить, перед дверима музичноi зали.

– Це правда, що сказав Жабокрицький?

– А як ви вважаете? – вiдповiла запитанням на запитання норовлива Сокольська. Катерина Острозька, яка сидiла у центрi кiмнати пирхнула. – Не я маю виправдовуватись, а шляхтич, який звiв на мене наклеп.

– Вчора вас неодноразово бачили разом, – продовжувала свiй допит Беата.

– Пан Жабокрицький напився i не тримав себе у руках. Якщо ви вже всiх розпитали, то мали б знати, що вчора я його попередила, аби вiн залишив мене у спокоi. Цьому були свiдки, – Сокольська стояла посеред зали – струнка i гаряча.

– Кажуть, ви дуже швидко вийшли замiж пiсля смертi вашого першого чоловiка. Вас за це поза очi навiть засуджують, – Катерина Острозька нарештi вступила в розмову. Анна Сокольська подивилась iй просто у вiчi, але не вимовила анi слова.

– І вийшли ви замiж не за рiвню собi, а за безродного Борзобагатого… – пiдхопила Беата. Та Анну, здавалось, обходило це глузування заможних князiвен. Вона була незворушною.

– Беато, може не варто так засуджувати панi Сокольську. Може, вона так любить того хом’яка Борзобагатого, що просто iз жалобних шат перестрибнула у весiльнi? – Катерина Острозька засмiялась, i всi панни разом iз нею. На це княгиня Сокольська присiла у кнiксенi i розвернулась до дверей.

– Анно Борзобагата, я вас не вiдпускала! – гримнула високочола Катерина.

Та Сокольська ii наче й не чула. Вiд ii руки дверi з грюкотом розчинились i княгиня попрямувала коридором до своiх гостьових покоiв. Вiдтодi жiнку у палацових залах нiхто не бачив.

Цього дня не було анi обiду, анi вечерi у замку Острозьких. В палацi все принишкло i лише гайвороння з-надвору розрiзало карканням цю напружену тишу.