У вогні плавильника. Срібло

– Дивно, що ви не в курсi подiй, якi вiдбуваються бiля кордонiв ваших земель, – цi слова самовдоволеного Івана Мужиловського збудили iнтерес у княгинi, Софiя пiдняла догори брову i запитально глянула. – На нашу Роставицю поклала руку княгиня Корецька. Як знаете, це вже не першi монастирськi терени, якi в нас забирае Анна.

– Ви хочете, аби я iх вiдбила? – перервала Мужиловського жiнка i пiдвелась з крiсла, примусивши й гостей зробити так само.

– Ми хочемо аби ви повернули нам Роставицю. Нашi сили не зрiвняти з вашими.

Софiя зiтхнула i рушила до вiкна. Вона стояла так доволi довго, через що Мужиловський став нервувати – а чи не даремно вони приiхали до Ружина? Чи не занадто суворо минулого разу вiн розмовляв iз княгинею?

– І що я отримаю, якщо вiдiб’ю Роставицю? Ви ж зрозумiли, що я i сама зацiкавлена в землях. – Княгиня суворо зирнула на протопопа. Всмiхатись йому вже не хотiлось.

– Це село молоде, особливоi користi вам не принесе.

– То давайте повернемось до нашоi минулоi розмови, владико. – Софiя вмить подобрiшала i повернулась у свое крiсло. Мужиловський розумiв, корислива княгиня загнала його в пастку. Але йому попри все варто покарати пихату i ненаситну Корецьку – хай би й частиною своiх земель.

Переговори для обидвох сторiн завершились вдало. Мужиловський вже вiдкланявся i вдоволений вискочив надвiр. Княгиня також пiшла в бiк виходу, як дорогу заступив Антонiй Грекович.

– Я теж хочу запропонувати вам оборудку, ваша свiтлосте.

– І яку ж це? – ледь не розсмiялась хазяйка, згадавши походеньки отця Антонiя у Вiльно.

– У Анни Корецькоi е дуже цiнна книга. Вона ii привласнила i вивезла з Софiйського монастиря. Манускрипт тепер знаходиться в ii обiйстi у Лiсниках, – швидко i пошепки промовляв чоловiк у довгiй рясi.

– Книги мене не цiкавлять, – вiдрiзала Софiя.

– Але цiкавлять нас, – прошепотiв гiсть.

– Ви хочете, щоб я напала на наймiцнiшу фортецю в околицях Киева? Ви божевiльний! – княгиня вже хотiла вiдштовхнути панотця, як той схопив ii за руку.

– Це дуже важлива книга. В нiй – таемнi знання, iз якими Корецька може отримати величезну владу. – Ружинська обдала холодом священника i той вiдпустив ii лiкоть.

Щойно хазяйка вийшла, Грекович зiтхнув, поправив золотого хреста на грудях. Вiн був певен – Ружинська клюне на його приманку.