Богдан Хмельницький. Легенда і людина

Жовнiри закликають гетьмана помиритися iз запорожцями, укласти з ними угоду:

«Чини трактати а кажи брати грошi за заслугу,

Бо то есть здавна заслуга славна запорозького люду».

Мовляв, необхiдно заплатити козакам грошi «за заслугу», за несення вiйськовоi служби. Козаки, вiдповiдно, трактуються як люди вiйськовi, такi собi найманцi, що живуть з «рицарського хлiба».

Звернення жовнiрiв викликае гнiв у Потоцького:

«Он глянув як звiр, знет крикнув, як лев, на жолнiрськii слова,

Остра, як мiч, а груба, як рiч, була йому тая мова».

Але впертiсть Потоцького мае поганi наслiдки для польського вiйська:

«Бо скоро стали ляхи подле плавлi, зараз построчили,

Хмельниччики, ординчики обоз заточили».

Прикметно, що в пiснi немае антитатарських мотивiв. Татари постають як союзники козакiв. І це трактуеться цiлком нормально. Хоча Єрлич, схоже, таку позицiю не сприймав.

Автор вiршiв говорить про поразку Миколи Потоцького пiд Жовтими Водами й Корсунем, яка завершуеться його полоном:

«Хочет битися, кривди мститися, пiд Корсунь вступае,

А за собою, як за совою, молодцiв-запорожцiв потягае.

Там же на полi всю свою силу жовнiрську втрачае,

Стрiльбу i штуки, i всi риштуки запорожцям назичае.

Турецькii конi, дорогi убори оддае поневолi,

А сам iде i iнних веде до татарськоi неволi».

Наступна частина вiршiв – це такi собi «пропозицii» й осмислення подiй. Автор вважае, що татарський полон коронного гетьмана Миколи Потоцького, польного гетьмана Мартина Калиновського та iхнiх воiнiв е справедливою карою, котра впала на iхнi голови.

«А ви в татарах в тяжких кайданах до смертi сидiте,

Як ми од вас, так ви од нас нужi потерпiте».

Завершуеться пiсня подякою Боговi за звитягу. Ця частина е найбiльш iдеологiчною:

«Честь Богу, хвала, навiки слава вiйську Днiпровому,

Же з Божей ласки загнали ляшки ку порту Висляному.

А рiд проклятий жидiвський стятий, чиста Украiна,

А вiра святая вцале зостала, добрая новина!»

Отже, автор схильний трактувати повстання пiд проводом Хмельницького як етнiчну вiйну. Мовляв, козаки разом iз татарами вигнали ляхiв аж до Вiсли, а також «стяли», понищили евреiв. Вiн тiшиться з того, бо Украiна стала «чистою».