Князі Острозькі

Збереглися свiдчення, нiби керiвники московського вiйська свiдомо дозволили супротивнику переправитися через водну перепону, аби пiзнiше отримати «чисту» перемогу над ним. Росiйський iсторик М. Карамзiн навiть приписуе воеводi І. Челяднину самовпевнену фразу, яку вiн нiби сказав, коли довiдався, що частина «литовцiв» уже переправилася через Днiпро: «Менi мало половини; чекаю iх усiх, i тодi одним разом управлюся з ними». Власноi поразки московити навiть не уявляли, самовпевнено стверджуючи, що «без особливоi працi ми зможемо або зiм’яти це вiйсько, або оточити i гнати його як скотину до самоi Москви».

Дiйсно, спiввiдношення сил було на користь росiян. Наводяться рiзнi данi щодо «литовського» та московського вiйськ пiд Оршею. Поширеним е твердження, що росiян налiчувалося близько вiсiмдесяти тисяч чоловiк, а «литовцiв» десь тисяч зо тридцять. Можливо, цi цифри е дещо перебiльшеними. Але немае сумнiву, що московське вiйсько приблизно удвiчi переважало «литовське». Попри вiдчутну рiзницю в чисельностi, росiйське вiйсько було гiрше озброене порiвняно з «литовським».

Московськi полки переважно використовували луки й бердишi, тодi як iхнi противники мали на озброеннi важкi гармати, самопали, ручницi (невеликi гармати, що використовувалися пiхотою), довгi пiки й мечi.

К. І. Острозький, як досвiдчений стратег, встиг зайняти оборонну позицiю у двi лiнii, i вже зранку 8 вересня його вiйсько чекало на противника в повнiй бойовiй готовностi. Попереду вiйська перебувала кiннота: у центрi – важка, а на флангах – легка.

Задню лiнiю вiйська становили пiхотинцi й гармати. Також за правим крилом, у ялиновому перелiску, був прихований резерв з артилерiею.

Таким чином, «литовськi» вiйська на чолi з великим гетьманом робили ставку на ефективну координацiю дiй усiх родiв вiйськ на полi бою. Передбачалася спiльна взаемодiя важкоi i легкоi кiнноти, пiхоти й польовоi артилерii.

Воевода І. Челяднин розтягнув своi вiйська в три бойовi лiнii, поставивши на флангах окремi загони для удару противниковi в тил.

Обидва крила московсько-татарського вiйська доволi далеко вiдiйшли вiд головного полку iще до початку битви. Це пояснювалося неприхованим намiром оточити все «литовське» вiйсько.

День битви припав на свято Рiздва Пресвятоi Богородицi. Тому в обох вiйськах було вiдправлено молебнi. Костянтин Іванович звернувся до своiх воiнiв з короткою промовою, пригадуючи славнi подвиги предкiв. Вiн закликав воiнiв бути мужнiми та гiдно захистити рiдну землю вiд загарбникiв.