Поміж двох орлів

Коли Жолкевський у супроводi сина, Даниловича й Хмельницьких увiйшли до зали, до них пiдiйшли двое чоловiкiв. Це були архiтектори Павло Щасливий, вiйт Жовкви, та Амвросiй Прихильний,[8 - Амвросiй Прихильний (Ваберене Нутклаус;? – 1611) – украiнський архiтектор iталiйського походження.] його добрий знайомий. Останнього вiйт запросив до Жовкви для допомоги: вiднедавна вiн почувався недужим.

Майже одразу у бiчних дверях з’явилася Регiна Жолкевська. Чоловiки на знак поваги схилили голови.

– Прошу, панове, сiдати! – запросила панi Регiна.

Розсiлися. Гетьман iз дружиною зайняли звичне мiсце на чолi стола, справа сидiв син Ян, злiва – зять Данилович. Навпроти один одного розмiстилися батько i син Хмельницькi та обидва архiтектори.

Пiсля випитого вина присутнi вiдзначили його приемний терпкий смак, спробували рiзнi страви. Богдан найперше накинувся на рибу i вiдзначив, що вона дуже смачна.

Розмова не клеiлася, та й, зрештою, не дуже зручно говорити з ротом, повним наiдками. Коли перший голод дещо вiдступив, Павло Щасливий поцiкавився справами його величностi короля.

– Кажуть, сеймики не дали йому дозвiл на вiйну, – сказав вiн.

– Не дали, – пiдтвердив Жолкевський. – Сеймики, слава Богу, порозумнiшали i вже не пiддаються на чергову авантюру з Московiею.

– Дмитрiй[9 - Димитрiй, Лжедмитрiй ІІ (? – 1610) – самозванець на московський трон у часи Смути.] ще живий? – запитав Данилович.

– Ще живий, але не думаю, що надовго. Вiн уже не задовольняе нiкого: нi його величностi, нi московитiв.

Тобто його смерть – лише питання часу.

– А що король?

– А що король! Не дають сеймики вiйська – збере власне вiйсько!

– А ви? – запитав Михайло Хмельницький.

Запитати так вiн мав право. Станiслав Жолкевський практично одразу пiсля смертi короля Стефана Баторiя[10 - Стефан Баторiй (1533–1586) – польський король.] самовiддано служив новому королю Сигiзмунду Третьому Вазi.[11 - Сигiзмунд ІІІ Ваза (1566–1632) – польський король, наступник Баторiя.] Теперiшнього гетьмана можна було бачити то пiд Бичиною, де вiн воював проти Максимiлiана Австрiйського, то у Молдовi, де вiн виступав проти татар, то громив Северина Наливайка.

Коли ж два роки тому Зебжидовський посмiв виступити проти короля, Жолкевський у битвi пiд Гузовим розбив заколотникiв. Король Сигiзмунд, хоч i осипав гетьмана щедро i посадами, i землями, але нiколи не пiдпускав його близько до себе. Велика «заслуга» у цьому була генерального старости Яна Потоцького.