Марго та сексот

Їх саджали в легендарний «воронок», наче якихось порушникiв правопорядку, що викликало шквал запитань i нарiкань.

– Що це за безпридел? Куди ви нас забираете? – запротестував дядько з кошиком, коли i його взяли пiд бiлi ручки. – Менi сьогоднi ще на роботу треба, я ж сторожем у Вiльшанцi працюю.

– Не переживайте. У кожного буде справка, що такий-то працював у колгоспi «Перемога» на сiльгоспроботах. Пива вам не обiцяю, а кулiш тiтка Саня на бригадi уже варить, – дiловито розпоряджався партiйний керiвник.

– І який це – мiй колгосп? Немае у мене колгоспу, iй-бо, немае. То я в колгоспi е, а його в мене немае.

– Поговори менi… То й твiй Бог не виручить. Ти повинен колгосп любити бiльше, нiж свого Бога. І колгоспникiв…

– Таке скажете… Любити Бога набагато лiпше, нiж людину. Бог такий, яким ми його уявляемо, а людина така, як е, й iншою бути не може.

– Хлопцi, ведiть вже цього боголюба до гурту! – спересердя гаркнув партiець до мiлiцiонерiв.

І тут, не зважаючи на переляканi очi мамки Олi, iз-за прилавка горошиною викотилася Ксенька з пирiжком у руцi. Дiвчинка беззастережно постала перед чиновником i заявила:

– А чого це ви тут командуете? Тут моя мама головна!

– Ха-ха… Що це за пуцьвiрiнок? І що вiн тут робить?

– Ви що, не бачите? Я тут пирiжок iм. І нiякий я не пуцьвiрiнок – я дiвчинка, i звати мене Ксеня. А ще я онука своеi бабусi, а вона каже, що гострити зуби на чуже – грiх.

Ксенчина мама стояла, схопившись за пивний насос, нi жива нi мертва. Безногий, затуливши обома руками рота, беззвучно реготав. Дядько з кошиком помiж нiг i недопитим келихом пива у лiвiй руцi хрестився правицею. А працiвник райкому махав головою, як загнузданий кiнь…

– А там уже – як оселедцiв, – розрядив ситуацiю мiлiцiонер, який зайшов з вулицi до «Чайноi». – Ми з вами не поiдемо, бо сiсти нiкуди.

– Пофортунило сьогоднi товаришу колгоспнику, – сказав райкомiвець.

Дiти прожогом вискочили з «Чайноi», побачили «воронок» i вклякли, тримаючись за руки. Вони помiтили за загратованим вiконцем чоловiче обличчя, i те обличчя кривило гримасу i пiдморгувало iм, але вiд того весело зовсiм не було.

Коли повернулися в примiщення, усi обернули голови до Ксеньки. Дядько з кошиком купив малiй ще одного пирiжка з вишнями за п’ять копiйок.