Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської (збірник)

А гди посли довiдалися, же поляки на них стережут, вернулися до Сигiзмунда-цесаря, iх же поймали i корону доставили в столицю польську. Учувши то, Вiтовт упав у хворобу i умер у Тракаi, маючи вiку от рожества своего бiльш, нiжлi лiт вiсiмдесят.

Поховано у Вiльнюсi з великим плачем i жалостiю. І положиша його тiло в костелi святого Станiслава подле дверей захристейних. Великим же князем Литви став Свидригайло».

Другого дня Осташко вирушив з Вiльнюса на Луцьк – Олеськ.

Роздiл восьмий

Кому повiм печаль свою?.

.

– Кноффель, еin Becher Wein![31 - Келих вина (нiм.).]

Власник непоказноi з виду, зате вибагливоi на вибiр питва пив'ярнi, що сиротiла за Латинською хвiрткою бiля Сокiльницькоi дороги, перехилився через шинквас, глянув спочатку на ратушеву вежу з годинником – ii видно було крiзь отвiр дверей, – потiм на ставного парубка в поношенiй свитi й хукнув у долонi: клiентiв сьогоднi вiн ще не мав.

– Доброго ранку, Herr Musiker![32 - Пане музиканте (нiм.

).] Рейнське, бургундське, мускатель?

– Усього потроху – в один кухоль.

– Чудово! – Шинкар повернувся до бочок i, спритно виймаючи чопи, вмить нацiдив у масивний пугар хмiльноi сумiшi. – За що, за кого пан музика так зранку п'е?

– За круля!

– Браво, niech zyje krоl![33 - Хай живе король! (Пол.)] Маю надiю, що до вечора назичиш йому багато лiт… – Шинкар нагнувся до Арсена, таемниче пiдморгуючи: – Чув якiсь новини?

– Оголошено привiлеi руськiй шляхтi, розумiеш, Кноффель? Руський шляхтич мае право на свiй герб!

– Руський шляхтич? Де ти бачив руського шляхтича? Sa, popi i chlopi[34 - Є попи i хлопи (пол).

], це я знаю, а…

– Видно, що е… Вчора новий бургграф iменем короля оголосив… noch einmal[35 - Ще раз (нiм).], Кноффель… оголосив русинам привiлей. Отак, мовляв, i так: не пiднiмайте коромоли, не слухайте, що робиться там, у Литвi, у нас усi рiвнi… Вiват круль! Кхе-е… А православним мiщанам дозволено супроводжувати померлих через Ринок на цвинтар, тiльки щоб на розi Руськоi свiчки гасили.

А там i так вiтер задувае, знаеш, як тягне з Татарськоi, ха-ха!.. Налий ще за круля. Маю тi привiлеi в дулi, але ж король менi, менi… Наливай, не бiйся, я вчора заробив, адже грав на бенкетi пiсля виборiв бургграфа. Тобi дивно? То я зараз таке скажу, що вмреш. Ти розумiеш, Кноффель, я прожив на свiтi двадцять вiсiм рокiв, пiвсвiту перемiряв своiми ногами, а не знав, що все робиться руками короля.