На нашем сайте вы можете читать онлайн «Цинкові хлопчики». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Документальная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Цинкові хлопчики

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
Краткое содержание книги Цинкові хлопчики, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Цинкові хлопчики. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Светлана Алексиевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років – з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне – майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались… Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу… Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей… А хто повертався живим – той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики… І не тільки тілом, але й душею.
Цинкові хлопчики читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Цинкові хлопчики без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн приiхав тiльки з квiтами. З гладiолусами. Проте радостi в нього на обличчi не було.
Уранцi пiдводиться ще нормальний: «Мамцю! Мамцю!» Надвечiр обличчя темнiе, очi важкi… Не опишу вам… Спочатку не пив анi краплi… Сидить i в стiнку дивиться. Зiрветься з дивана, ухопить куртку…
Стану у дверях:
– Ти куди, Валiчку?
Вiн на мене гляне, як у простiр. Пiшов.
Повертаюся пiзно з роботи, завод далеко, друга змiна, дзвоню у дверi, а вiн не вiдчиняе. Вiн не впiзнае мого голосу. Це так дивно, ну хай там голоси друзiв не впiзнае, але мiй! Тим паче, «Валiчок» – тiльки я його так називала.
Купила йому нову сорочку, почали мiряти, дивлюся: у нього руки в порiзах.
– Що це?
– Дрiбницi, мамцю.
Потiм уже дiзналася. Пiсля суду… В «учебцi» рiзав собi вени… На показових навчаннях вiн був радистом i не встиг вчасно закинути рацiю на дерево, не вклався у вiдведений час, i сержант змусив його вигребти з туалету п’ятдесят вiдер i пронести перед шеренгою.
По телевiзору йшла передача про Едiт Пiаф, ми разом дивилися.
– Мамо, – спитав вiн мене, – а ти знаеш, що таке наркотики?
– Нi, – сказала я йому неправду, а сама вже стежила за ним, чи не покурюе бува?
Жодних слiдiв. Але там вони наркотики вживали – це я знаю.
– Як там в Афганiстанi? – спитала якось.
– Мовчи, мамцю!
Коли вiн iшов з дому, я перечитувала його афганськi листи, хотiла докопатися, зрозумiти, що з ним. Нiчого особливого в них не знаходила, писав, що сумуе за зеленою травою, просив бабусю сфотографуватися на снiгу й вислати йому свiтлину.





