Останній гетьман. Погоня

Коли пройшла череда, заповнивши запахом молока вузькi вулички, i вляглася пилюка, з обох краiв сотникових ворiт стояли Омелько i Вiвдя. Спершу сотник покликав Омелька.

– Принiс?

– Принiс.

– Давай. А тепер стань отам за перелазом пiд грушею i постiй.

Пiдiйшла Вiвдя.

– На грошi.

Вiвдя дякувала, кланялася, грошi, як i ведеться, заховала в пазуху. Пiшла. Тодi сотник покликав Омелька:

– Бiжи й забери своi грошi.

Омелько наздогнав Вiвдю, шарнув рукою до пазухи. Але Вiвдя як деменула його, то Омелько перелетiв вуличку й гепнувся на тин, аж той затрiщав.

Вiвдя швиденько вернулася в двiр до сотника.

– Отакий вiн, цей Омелько, – поскаржилася. – Не встигла я й до кiнця вулички дiйти, як вiн наздогнав i – за пазуху до мене.

– От ледащо. А грошi вiн забрав?

– Отак би я йому й вiддала. Я його як шимонула, то вiн через дорогу перелетiв.

Сотник крiзь дим iз люльки примруженими очима дивився на Вiвдю. Мовчав. Вона бачила в тому поглядi щось незвичне, нiтилася.

– Чого ж ти, Вiвде, – випустив клубок пахучого диму, – не шимонула його тодi, як вiн лiз тебе безчестить?

Вiвдя знiяковiла, опустила погляд.

– Так вiн… Так тодi…

– Давай грошi. Йди з-перед моiх очей! – І до саду: – Омельку, йди сюди. На твоi грошi. Тiльки надалi будь обачнiшим.

Кирило спостерiгав за тим усiм з повiтки, дуже смiявся й дивувався мудростi сотника.

Перед вiд’iздом Кирило зайшов до шпиталю. У шпитальнiй кiмнатi, хоч там i попiдметено й витерли три шибки единого вiкна, стояв сморiд, було темно.

Хлопець лежав, обкладений мокрим ганчiр’ям поверх зiлля.

– Як тобi?

– Легше. Болiти майже перестало.

– Як тебе звати?

– Самiйлом.

– От що, Самiйле. Як одужаеш, приходь у Батурин на мiй двiр, скажеш Кочерзi, управителю, або Кецику, що я просив тебе прийти, вiзьму на службу. Гаразд?

– Ой, ваша свiтлосте, не знаю, як вам дякувати.

– Справною службою.

Роздiл дев'ятий

Крiзь дрiмки Олексiй почув чиюсь ходу.

Вiн одразу впiзнав, що йде Єлизавета. Дуже здивувався, сiв на постелi. Вiн вже й не пам’ятав, коли вона сюди приходила востанне. Олексiй й сам ночував у палацi дуже рiдко, тiльки тодi, коли доводилося бути на балу або верталися здалеку з iмператрицею, коли був дуже втомлений. А рiч у тiм, що фаворитом Єлизавети став один iз знатних братiв Шувалових, Іван, Олексiй же був колишнiм фаворитом. Нещодавно Іван Шувалов отримав мешкання в царському палацi.