Ольвія

 – Що тобi ще говорити? Словами тут нiчого не зарадиш. А того, що сталося, не повернеш назад i не переграеш. Немае вже твоеi Ольвii, полемархiв сину. Немае i не буде нiколи. А був сон, i вона тобi снилася. От i все.

– Це схоже на сон. – В Ясона безпомiчно опустилися руки, i вiн тяжко-тяжко зiтхнув.

Архонт нiби з жалем глянув на нього.

– Чим тебе пригостити в моему домi, полемархiв сину?

– Дякую!.. – рiзко вигукнув Ясон. – Архонт мене вже пригостив. Ситий ось так, – провiв ребром долонi по горлу.

– А ти думаеш, те, що сталося, я забуду? – глухо запитав архонт. – І старiсть моя буде тяжкою. А ти… ти тiльки починаеш жити. У тебе попереду життя та життя. А час, як вiдомо, все лiкуе.

– Аби твоi поради, архонт, та лiкували рани.

– Не будь злим. Зло ще нiкого не прикрашало.

– А вiд чого менi бути добрим?

– У мiстi багато дiвчат. Вродливих.

– Але немае серед них Ольвii!

– Так, немае, – згодився архонт.

– Я ненавиджу тебе, архонт, – вигукнув Ясон.

Родон навiть не ворухнувся.

– Я заслужив твою ненависть, тому сприймаю ii як належне.

Ясон повернувся i вийшов з покоiв ще з важчим серцем, анiж ранiше. Вiн не сподiвався на розмову з архонтом, билася навiть думка: поговорить з архонтом, i, може, що змiниться? Була така думка, хоч i розумiв, що вона – наiвна. Нiчого вже не змiниться, та й не може змiнитися.

Архонт iшов слiдом за ним.

– У якому краi Ольвiя? У яких скiфiв?

– Тапур – вождь кочових скiфiв.

– Де вони? Кочовики?

Архонт розвiв руками.

– Степи безмежнi, а скiфи кочують, на мiсцi не стоять. Хiба я знаю, де вони тепер?

Ясон ступив крок до архонта i, дивлячись йому у вiчi, твердо мовив:

– Не ховай вiд мене Ольвii, архонте! Я все одно знайду тих проклятих скiфiв i того Тапура, який ii захопив. І Ольвiю знайду. Чуеш, архонте, знайду!

В тi днi Ясон шукав собi коня.

Що б вiн не робив, чим не займався, а все думав про коня. Дiстати б прудкого коня, кинутись у степи, i – вiрилось! – вiн би знайшов скiфiв, вiн би виручив iз бiди Ольвiю. Навiть коли з батьком ходив у некрополь вiдвiдати матiр, навiть коли стояв бiля ii могилки, все думав i думав про коня i вiрив: знайди вiн коня – знайде й Ольвiю.

Йому навiть снився кiнь – баский, крилатий.