Рогнеда

Дочка полоцького князя Рогволода, горда Рогнеда, не схотiла схилятися перед новгородським князем Володимиром i в першу нiч роззувати того, кого вона називала сином рабинi (робичичем) Ольжиноi ключницi Малушi. Полоцька князiвна хотiла вийти замiж за великого киiвського князя Ярополка – до речi, брата по батьковi Володимира – i його роззути, ставши навзамiн киiвською княгинею. Але Володимир кинувся навперейми ii мрiям… Бо хотiв, аби полоцька гордовита красуня саме його роззула…

І, домiгшись свого, на досягненому не заспокоiвся, а зажадав, аби його роззула ще й вiзантiйська принцеса Анна, вона ж царiвна.

І це – не беручи до уваги п’яти iнших вродливиць з рiзних краiв i нацiональностей, якi теж були його «любками-голубками»…

Пролог.

Це вiн, Володимир, за словами Нестора, «був жонолюбцем, як i Соломон»

…Володимир же був переможений пожадливiстю до жiнок… І був ненаситним у блудi, i приводив до себе замiжнiх жiнок, i дiвиць розбещував, бо був жонолюбець, як i Соломон…

    Повiсть врем’яних лiт

Вiн стоiть п’ятиметровим пам’ятником на нижнiй терасi Володимирськоi гiрки, в мантii з хрестом i великокняжою шапкою в руцi, стоiть на шiстнадцятиметровому чавунному постаментi i квадратному стилобатi[1 - Стилобат (стереобат) – в античнiй архiтектурi – цоколь будiвлi або колонади.

] з чавунних плит, що мае вигляд восьмигранноi каплицi псевдовiзантiйського стилю.

На постаментi – барельеф «Хрещення Русi» i герб старого Киева (архангел Михаiл з нiмбом навколо непокритоi голови, з пiднятим мечем у правiй i зi щитом у лiвiй руцi).

Це вiн – великий князь Киiвський Володимир.

Вiн же – Володимир Великий.

Вiн же – Володимир Святий. (У святому хрещеннi – Василiй.)

Вiн же – хреститель Русi, Рiвноапостольний.

Прозваний у народi – Володимир Красне Сонечко.

Рiк народження – невiдомий.

Рiк смертi – 1015.

З 969-го до 980-го – князь новгородський.

Похований у Десятиннiй церквi в Киевi.

На Русi першим, хто отримав офiцiйний титул великого князя Киiвського, був Ігор Рюрикович, прозваний Старим.

До нього в прадавнiй столицi Русi були просто князi – це легендарний засновник мiста Кий, це – Аскольд (Оскольд), це Олег, прозваний Вiщим. (Йому належать слова про те, що Киеву судилося бути «матiр’ю городам руським», та, власне, й Давньоруську державу створив i утвердив вiн – князь Олег Вiщий.)

Помираючи, Олег залишив Ігорю велику краiну, що розкинулась на 1500 км вiд Ладоги до Переяславля i на 1000 км вiд Полоцька до Ростова.