Сини змієногої богині

І все, що було на тiй територii – землi, рiки, названi скiфськими, племена i народи, якi жили там незалежно вiд того, були вони насправдi скiфами чи нi, все, все звалося скiфським i було таким сiмсот рокiв. Але головною батькiвщиною синiв змiеногоi богинi, iхньою iсторичною прабатькiвщиною, iстинною Скiфiею було лiвобережжя Борисфена, iхньоi тодi найбiльшоi, найславетнiшоi рiки.

Вiсiм голубих артерiй Cкiфii

Геродот, «Скiфiя», четверта книга «Мельпомена»:

«…Їхнiй край – це добре наводнена трав’яниста рiвнина, а рiк пливе через нього небагато менше, нiж у Єгиптi е каналiв.

Ось визначнiшi з них i такi, що доступнi для морських кораблiв (тодiшнiх, ясна рiч. – В. Ч.): Істр, що мае п’ять гирл, за ним Тирас, Гiпанiс, Борисфен, Пантикап, Гiпакiрис, Геррос, Танаiс.[23 - Істр – Дунай, Тирас – Днiстер, Гiпанiс – Пiвденний Буг, Борисфен – Днiпро, Пантикап, Гiпакiрис, Геррос – не означенi точно лiвобережнi рiки, Танаiс – Дон. Пората – Прут, Тiарант – Альт, Арар i Напарис – Яломiта i Серет, Ордесс – Ардиж. Марис – тепер Теiс.] Вони пливуть так:

Істр – це найбiльша з усiх рiк, про якi знаемо. Вiн однакового розмiру влiтку й узимку. Це перша вiд заходу рiка, що пливе через Скiфiю, а (одночасно) й найбiльша, бо до нього впадають iншi рiки. З тих рiк, що його побiльшують, п’ять пливе через Скiфiю: одну скiфи називають Пората, а греки Пiрет, далi йдуть Тiарант, Арар, Напарис i Ордесс. Перша з тих рiк, велика, пливе на схiд i вливае своi води до Істра; друга з названих Тiарант, менша, пливе бiльше на захiд, Арар же, Напарис i Ордесс пливуть мiж ними i (також) впадають до Істра.

Це мiсцевi скiфськi рiки, що роблять його (Істр) повноводим; з краiни агафiрсiв пливе рiчка Марис i впадае до Істра.

…За ним iде Тирас, що пливе з пiвночi, а випливае з великого озера, що розмежовуе краiну скiфiв i неврiв. Над його гирлом мешкають греки, що називаються тiритами.

Третя рiка Гiпанiс (про неi буде окремо в роздiлi повiстi «Мiдний казан Арiанта, або Подорож на Ексампей».

 – В. Ч.).

Четверта рiка – Борисфен, що пiсля Істру е найбiльшою; на нашу думку, вiн найбiльш плодовитий не лише мiж скiфськими рiками. Вiн мае найкращi й найпридатнiшi для худоби пасовиська, вiн же мае щонайбiльше доброi риби. Вода з нього найприемнiша для пиття; вiн пливе чистий мiж iншими мутними. Над його берегами найкращi посiви; в мiсцях, де не сiяно, родить висока трава. У його гирлi нагромаджуеться сама по собi величезна кiлькiсть солi.