Сини змієногої богині

У ньому водяться великi риби без костей для сушення, що звуться антакеi (рiд осетрiв. – В. Ч.), й багато iншого, гiдного подиву. Аж до краiни Геррос, що до неi сорок днiв плавби, вiдома його течiя, знаемо, що тече з пiвночi; а через якi краi тече у вищiй течii – нiхто не скаже; мабуть, пливе через пустелю аж до краiни скiфiв-хлiборобiв, бо цi скiфи живуть над ним на просторi десяти днiв плавби…»

Далi, за Геродотом, йде «наступна, п’ята рiка, звана Пантикап. Вiн тече з пiвночi, з озера (Край) мiж ним i Борисфеном заселений скiфами-хлiборобами.

Вiн пливе через Гiлею, перепливае ii i впадае до Борисфена. (Як уже зазначалося, нинi не визначено, що це за рiка, Пантикап. – В. Ч.)

Шоста рiка Гiпакiрис (теж досi неозначена. – В. Ч.), що витiкае з озера, пливе через краiну кочових скiфiв i впадае (до моря) коло мiста Керкiнiтиди (нинi – Перекоп. – В. Ч.), мае з правого боку Гiлею i мiсце, зване «Ахiллiв бiг».

Сьома рiчка Геррос (теж досi неозначена.

 – В. Ч.). Вона вiддiлилася вiд Борисфена в тому мiсцi, доки течiя його нам вiдома. Вiд того мiсця пливе осiбно. Називаеться, як i той край, Геррос. Тече в напрямку моря i вiдмежовуе краiну кочiвникiв вiд царських скiфiв. Впадае до Гiпакiриса.

Восьма, врештi, рiка – Танаiс, що витiкае на далекiй пiвночi з великого озера, а впадае до ще бiльшого, званого Меотида; вона роздiляе царських скiфiв i савроматiв…

Цi названi рiки наводнюють Скiфiю. А трава, що росте в Скiфii для худоби, буйнiша з усiх трав, котрi знаемо…

…Такi багатства iхнього краю…»

Вiд фракiйцiв та агафiрсiв на заходi до однооких на сходi

Скiфiя була оточена багатьма народами: на заходi вона межувала з фракiйцями та агафiрсами, на сходi з племенами сарматiв, на пiвночi з неврами, андрофагами i меланхленами, у передгiр’ях Криму – з таврами.

На берегах Чорного та Азовського морiв iснували античнi держави Пiвнiчного Причорномор’я.

Крiм iраномовних племен, до яких власне належали скiфи (царськi, скiфи-кочовики i скiфи-землероби), до скiфського полiтичного об’еднання входило також змiшане греко-скiфське населення з околиць Ольвii (калiпiди та алазони, райони iхнi чiтко визначив Геродот, i тут суперечок сьогоднi немае), частина фракiйських племен мiж Днiстром та Дунаем (найiмовiрнiше – гети) i чи не найбiльше – давньослов’янськi племена Лiсостепового Правобережжя.