На нашем сайте вы можете читать онлайн «Тарас Шевченко: сто днів кохання». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Тарас Шевченко: сто днів кохання

Автор
Дата выхода
20 декабря 2017
Краткое содержание книги Тарас Шевченко: сто днів кохання, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Тарас Шевченко: сто днів кохання. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валентин Чемерис) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Жінок у житті Тараса Шевченка вистачало, ось тільки щастя вони йому так і не дали: Оксанка, Феодосія, Дуня, Амалія, Анна, Варвара, Агата, Катруся, Марія, Харита, Ликера – це лише ті, чиї імена історія зберегла.
Він майже до кожної сватався свого часу – сватався з надією створити сім’ю, народити дітей, жити в хаті над Дніпром, але жодна з них чомусь так і не стала йому вірною дружиною, прирікаючи поета на ще жахливішу самотність.
А він і далі залишався бурлакою, як називали в Україні одиноких, неодружених чоловіків, «вічних» парубків, але все одно вірив, що з котроюсь йому нарешті поталанить. Вірив, аж доки насамкінець життя у нього не лишилося сто днів… усе того ж нещасливого кохання… Ось про це і йдеться в останньому романі Валентина Чемериса про Великого Кобзаря.
Текст подано в авторській редакції.
Тарас Шевченко: сто днів кохання читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Тарас Шевченко: сто днів кохання без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
За поетом всюди слiдуе таемна пошта жандармського управлiння з iнструкцiями щодо нагляду. В той приiзд Шевченка на Батькiвщину – як час покаже, вiн виявиться останнiм, – майже кожен його крок занотовано у полiцiйних документах.
Детально зафiксована в них його мрiя купити в Украiнi землю, збудувати хату, одружитися, зокрема i про його поiздку до села Пекарi бiля Канева, де йому найбiльше сподобалася гора Чернеча. За доносом про розмови iз селянами Пекарiв, його схоплять i пiд пильним наглядом жандармiв доправлять до Киева, а там накажуть негайно повертатися до Петербурга.
Та перед арештом вiн встигне побувати в рiдних мiсцях, вiдвiдае сестру та братiв. І навiть встигне посвататись у рiдному селi до своеi давньоi симпатii, дiвчини на ймення Феодосiя.
Феодосiя все ще була незаймана, i Тарас пiшов до отця Григорiя свататись. І дiвчину на те сватання було покликано.
Тарас Шевченко почав урочисто:
– Отче Григорiю i ви, матiнко, прошу вас – вiддайте за мене свою Феодосiю.
Отець Григорiй зиркнув чомусь важко, з-пiд лоба, на дочку.
– Добiгалася, дiвко? Що тепер скажеш, дщер моя? Ось мiй колишнiй наймит (це неприемно рiзонуло Тараса) прибув тебе сватати. Чи згодна ти, дщер моя, за нашого наймита вiддатися?
Феодосiя – о боги, як вона погарнiла, розквiтла, наче макiвка на плесi, – поспiшно випалила:
– Згодна, таточку, згодна. Я всi цi роки чекала Тараса.
– Чув? – отець Григорiй повернувся до Тараса. – А тепер слухай, що скажу я. Так ось: я нiколи не вiддам дочку свою за колишнього крiпака, за того, хто пас моiх овець та був погоничем моеi буланоi кобили!
Помовчав i наче добивав Тараса далi:
– Наймит моiм зятем нiколи не буде! Та й Феодосiя достойна кращоi пари, як вчорашнiй розбiйник, якого сам цар запроторив у солдатчину на край свiту.
І отець Григорiй заходився наставляти на шлях iстини дочку.
– За кого ти хочеш пiти, нерозумна? За нашого наймита? Схаменися! Та вiн же… вiн же розбiйник, його сам цар заслав бозна-куди! Із забороною писати й малювати.
Штемпель на ньому такий поставив, як припечатав. За ним жандарми всюди сунуть. А я… я дочку за нього вiддам? Стане царевi вiдомо, крикне вiн: а подати сюди отця Григорiя, який розбiйнику штемпельованому дочку вiддав… Та од нас усi одвернуться. Ще й зневажатимуть мене, що дочку свою за наймита вiддав.
Феодосiя замiж так i не вийшла – нi за Тараса Шевченка, якого кохала з юних лiт своiх, нi за будь-кого iншого. Казали, о.








