На нашем сайте вы можете читать онлайн «Тарас Шевченко: сто днів кохання». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Тарас Шевченко: сто днів кохання

Автор
Дата выхода
20 декабря 2017
Краткое содержание книги Тарас Шевченко: сто днів кохання, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Тарас Шевченко: сто днів кохання. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валентин Чемерис) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Жінок у житті Тараса Шевченка вистачало, ось тільки щастя вони йому так і не дали: Оксанка, Феодосія, Дуня, Амалія, Анна, Варвара, Агата, Катруся, Марія, Харита, Ликера – це лише ті, чиї імена історія зберегла.
Він майже до кожної сватався свого часу – сватався з надією створити сім’ю, народити дітей, жити в хаті над Дніпром, але жодна з них чомусь так і не стала йому вірною дружиною, прирікаючи поета на ще жахливішу самотність.
А він і далі залишався бурлакою, як називали в Україні одиноких, неодружених чоловіків, «вічних» парубків, але все одно вірив, що з котроюсь йому нарешті поталанить. Вірив, аж доки насамкінець життя у нього не лишилося сто днів… усе того ж нещасливого кохання… Ось про це і йдеться в останньому романі Валентина Чемериса про Великого Кобзаря.
Текст подано в авторській редакції.
Тарас Шевченко: сто днів кохання читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Тарас Шевченко: сто днів кохання без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Мабуть, там ii, всiма забуту (отця Григорiя вже не було в цьому свiтi), ображали санiтари, адже вона часом кричала:
– Коли б я стала жiнкою Шевченка, ви зi мною так не поводилися б!
Втеча з Варшави, або Дуня, чорноброва Гусiковська з далекоi чужини
Це через добрий вiк потому до Словника украiнськоi мови буде записано: «Обiймати – обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи нiжнiсть, почуття дружби i т. iн.».
Дуня якось запитала його (як йому здалося, спiвчутливо):
– Ти хто, Тарасику?
Вiн зиркнув на неi, як завше усмiхнено-турботливу, зiтхнув гiрко – не було чим хвастатись, та ще перед дiвчиною, який вiн нещасний! – та буркнув, як начеб на когось сердився (а радше на свою недолю):
– Козачок…
– Ти-и-и? – чомусь вона перепитала не то з подиву, не то з розчарування.
– А то ж хто ще. Кажу, козачок…
Дуня заклiпала синiми очима (вiн за свое тодiшне шiстнадцятилiтне – вже шiстнадцятилiтне! – життя ще не бачив так близько бiля себе таких вiрних та вiдданих синiх оченят – небесно-весняно-синiх), у якi вiн не мiг чомусь спокiйно дивитися, бо вони його кудись – коби знав куди саме, не iнакше як у рай, – кликали-манили-вабили.
– Коза-ак?
– Нi, – ще з бiльшим жалем вiдповiв Тарас, усе ще сердячись, – який з нього козак, хiба вона не бачить? – Козак – вiльна людина, а я… я…
Вiн не встиг доказати, як вона радо-дзвiнко вигукнула:
– Збагнула, збагнула!.. Ти тому козачок, що ще – маленький козак. А ось як виростеш…
– Козачок – це слуга у пана. І я слуга свого пана Енгельгардта.
…Згодом у його бiографii, – як вiн стане вже людиною з бiографiею, буде записано:
«У Вiльнi Шевченко разом iз своiм товаришем i земляком Іваном Нечипоренком почав виконувати обов’язки козачка – сидiти в передпокоi та чекати панського наказу…»
Дуня невiдь-чому вся аж сяяла – вона завжди така, бо не знае, що таке бути печальною чи сумною:
– Не горюй, любий, це сьогоднi ти козачок, бо хлопець ще, а як дасть пан Бiг, виростеш, то неодмiнно станеш справжнiм козаком.
Його вперше тодi було названо любим. І ким названо – такою дiвчиною! Названо самою Дунею-чорнобривкою, тож вiн вигукнув, аби хоч якось вирости в ii небесно-синiх весняних оченятах, таких завше теплих i ласкавих:
– Зате я вмiю танцювати козачок!.. Справдi-справдi, – додав, бо здалося, що в ii очах майнула легенька недовiра.








