Тарас Шевченко: сто днів кохання

«Тараса Григоровича можна назвати досить влюбливою людиною, – визначаеться в одному виданнi. – В життi у нього було багато жiнок. Найбiльш сильне захоплення поета це…»

Так ось про це i йдеться в iсторичному романi Валентина Чемериса «Тарас Шевченко: сто днiв кохання».

Та ще про його коханих: Оксанку, Феодосiю, Дуню, Амалiю, Анну, Варвару, Агату, Катрусю, Марiю, Хариту, Ликеру…

Частина перша

Ранок

«Хороша вона була, молода i свiжа, як ранок».

    М. Вовчок

«Ми вкупочцi колись росли, маленькими собi любились…»

«Чому дороги нашi не зiйшлися?» – спiвають Лiлiя Сандулеса та Іво Бобул, i пiсня iхня щемно вiдлунюе не в однiй зворушенiй душi, яка, напевно, теж не знаходить вiдповiдi.

Справдi, чому?

Але хто вiдповiсть, чому – як тодi, так i тепер? І завтра-позавтра… Що вдiеш – це вiчна тема людства.

Була, е та буде.

Чому дороги нашi не зiйшлися?…

…Як побачу

Малого хлопчика в селi,

Мов одiрвалось од гiллi,

Одне-однiсiньке пiд тином

Сидить собi в старiй ряднинi.

Менi здаеться, що се я,

Що це ж та молодiсть моя…

Дiд Шевченка (по батьковi) за ремеслом був швець – звiдси походить i його прiзвище: швець – майстер, що шие i лагодить взуття; чоботар. Дiд Тараса був iз тих, про яких з пошанiвком казали: i швець, i жнець, i в дуду грець… Все життя вiн просидiв бiля шевськоi лапи, або ще кози – металевого плескатого iнструмента на довгiй нiжцi, що використовуеться в пошиттi та лагодженнi взуття.

Дiд сидiв на ослiнчику, тримаючи мiж колiн шевську лапу, на нiй – чиiсь дранi черевики чи iнша якась бiдняцька взувачка, що геть розлiзлась, а швець рятував ii, стягуючи дратвою, добре просмоленою. Липка вона, тож i поговiрка була: прилип, як шевська смола. Так дiд i шевцював усе життя. Молодих шевцiв звали ласкаво: шевчики. Жiнка шевця звалася шевчихою, а учень його – шевчуком. Звiдси i прiзвище: Шевченко («Чий то хлопчик бiгае?» – «Та шевця…» – «А-а, шевченкiв…»).

Батьки Тараса були крiпаками. Батько, Григорiй Іванович (у нього було якийсь час подвiйне прiзвище: Грушевський-Шевченко[1 - Деякi iсторики свого часу запевняли – щоправда, бездоказово, – що Шевченко – це iхне вуличне прiзвисько, а родове iхне прiзвище – Грушевськi, по батьковi.]), родом походив з Керелiвки, мати, Катерина Якимiвна, – з села Моринцi, що, як i Керелiвка, теж було Звенигородського повiту.