Олена – вершниця зі списом

Правителем островiв Блаженних е бог Крон. Там владарюе вiчна весна. Душi праведникiв гуляють Єлисейськими полями – край з прекрасними луками, де нiколи не в’януть квiти, вiн оточений казково красивим лiсом, i час iхнiй минае в бесiдах i насолодi вiчним життям. Там перебувае багато знаменитих героiв грецьких мiфiв, якi отримали безсмертя, чи тi, кого було перенесено сюди пiсля смертi… Колись на землi був золотий вiк, люди тодi не знали бiдностi, страждань i смертi, життя iхне будувалося за законами божеськоi справедливостi… Блаженнi острови – остання згадка про золотий вiк на землi, але досягнути iх неможливо без допомоги богiв.

За уявою древнiх, золотий вiк – перiод, коли люди вели блаженне життя, не засмученi чварами, вiйнами i тяжкою пiдневiльною працею. Люди не знали тодi нi горя, нi тяжкоi працi, нi навiть старостi, адже то був золотий вiк. Життя iхне минало в бенкетах, а вони вмирали, нiби засинаючи. Земля сама тодi давала щедрi врожаi, всi мали великi стада худоби i трудилися стiльки, скiльки хотiли.

Пiсля смертi люди золотого вiку перетворювалися на добрих духiв, рятiвникiв земних людей.

А потiм настав срiбний вiк. Люди теж мали надприроднi здiбностi, дитинство в них тривало столiття, зрiлiсть – недовго. А причиною загибелi людей була гординя: вони не бажали приносити жертви богам i за це були знищенi Зевсом, який загнав iх пiд землю.

А потiм настав мiдний вiк.

Люди жили в мiдних житлах, трудилися за допомоги мiдних знарядь працi. І хоча поколiння мiдного вiку не знали воен, але не знали вони й рiльництва, а харчi добували грабунками та рiзним насильством. Люди перебили одне одного.

І тодi настав залiзний вiк, коли люди забули, що таке вiдпочинок од працi та нещасть. Життя стало коротким, дiти народжувалися вже дiдами, всюди панували запустiння та чвари-розбрати, зник сором, вiд зла нiкому не було порятунку.

Людство розпочало свою нестримну ходу до загибелi, i тiльки десь далеко-далеко на сходi, на краю землi, за горами-океанами ще зберiгаються острови золотого вiку (себто Блаженнi острови), куди мрiють потрапити – але безнадiйно – всi люди.

Та ось притичина: за законами православноi церкви той, у кого жiнка пiшла в монастир, не мав права на повторний шлюб. Деякi придворнi, якi не дуже його шанували, сказали йому про це.