Ярославна

А щодо Франковоi пiснi, що з’явиться через столiття пiсля описуваних тут подiй, то в нiй i справдi все так, як було i в часи Ігоря Святославича – ба, ще й ранiше. Тут Іван Якович як у воду подивився, – i в нашi днi так. І в майбуттi теж так буде, i завжди про дiвчат радiсно-захоплено, щемко-нiжно спiватимуть:

Ой ти, дiвчино, ясная зоре!

Ти моi радощi, ти ж мое горе!

Шлюб – родинний союз (це за тлумачним словником), спiвжиття чоловiка з жiнкою за взаемною згодою. Але життя е життям i в нього своi – хай i неписанi – закони та звичаi.

Тому трапляеться, що шлюб – спiвжиття чоловiка й жiнки – не завжди укладаеться за взаемною згодою. Адже е шлюб фiктивний, морганатичний (офiцiйно невизнаний шлюб особи царського походження з особою нижчого походження, який не давав дiтям прав престолонаслiдування), меркантильний. Тобто корисливий, шлюб заради вигоди й збагачення.

А е ще шлюб з полiтичних мотивiв.

Їй випав останнiй.

І на нього ii згоди нiхто не питав.

Батько в першу чергу. Нiкому вона не шлюбувала вiрнiсть, а любов прийде до неi вже в шлюбi.

Їi просто поставили до вiдома: виходиш, мовляв, за такого-то. Так… треба. І вся тут мова.

Єфросинiя була дочкою того Галицького князя Ярослава Володимировича, якого на вiки прославить «Слово»:

Гей, Галицький Осмомисле,

Княже Ярославе! Ти високо угорi

Сидиш на своему

Злотокованiм столi,

Гори Угорськi пiдперши;

Ти залiзними полками

Путь королевi заступив

Й Дунаю брами зачинив,

Метаючи, княже,

Через хмари тягарами,

Суди рядиш по Дунаю;

Крiзь грози твоi,

Всiма сторонами

Течуть по землi;

Одчиняеш ти Киеву

Кованii брами;

Ти стрiляеш iз отчого

Золотого столу

Десь за землями султани.

Кончака ти поганого,

Ти отого кощiя

Стрiляй, княже-пане,

За Руськую землю,

За Ігоря хороброго

Сина Святослава,

Та за його рани!

Недарма ж Ярослав Володимирович отримав у народi почесне прiзвисько Осмомисл.

Як визнання його немеркнучого розуму.

Казали (iнодi навiть пошепки, з деяким аж острахом, i Єфросинiя тому вiрила): князь Ярослав справдi знае аж вiсiм смислiв! Що воно таке – знати вiсiм смислiв, вона не вiдала, але коли дивилася на батька, то таки вiдчувала деякий острах. Тож для дочки рiдний батько був як таiна-потайна – вiсiм-бо смислiв знае! Єфросинiя його аж трохи боялася.