Ярославна

Єфросинiя – зiронька ясная…

Але хоч як би нас не тягло до лiрики, аби передати, як був закоханий сiверський князь у галицьку княгиню, та все ж мусимо вдатися до прози: до одруження вони не зустрiчалися. Єфросинiя Галицька-Осмомисл i вiн, Ігор Святославич, Сiверський князь.

Як вона про нього нiчого не чула, так i вiн про неi…

Нi, вiн про неi чув. Власне, вiд карпатських гостей-купцiв якось почув. Коли тi приiздили до Новгород-Сiверського зi своiми товарами. А почувши – що вона княгиня, як та зоря ясная, – зненацька вирiшив: моя! Дiвчина, як зоря ясная!

Коли сватiв до Галича виряджав, гарненько iм наказував:

– В Осмомисла, кажуть, не дочка, а зоря ясная.

Хочу, щоби вона менi свiтила i нiкому бiльше. Все зробiть, свати моi, – я вас щедро винагороджу, – аби князь Ярослав вiддав менi свою дочку, зорю ясную.

До всього ж, вiн багнув давно породичатися з галицьким князем. Впливовий князь. Знатний. Силу i вагу мае. Ще й полки залiзнi. Всi князi Русi його начеб аж побоюються.

Принаймнi прагнуть з ним дружити. Кажуть, коли б вiн забаг захопити киiвський стiл – захопив би. Але йому i в Галичi гарно, на Киiв походом не йде. От з ним i захотiв породичатися Ігор. Рiч у тiм, що ближнi князi – чернiгiвськi, переяславськi, киiвськi, – таких дочок, як Єфросинiя Осмомислова, не мали, та й не дуже багли родичатися з якимось там удiльним князем iз якоiсь там дрiмучоi Сiверщини. Який, до всього ж, вважався – не без пiдстав – ненадiйним. Бо водив дружбу з половецькими ханами, а найперше, казали, iз старшим ханом Кончаком.

Самому ж Ігоревi потрiбна була пiдтримка впливового князя. Та ще такого, як Ярослав Осмомисл. Вiн на Киiв хоч i не зазiхае, але як захоче – стольний град Русi може захопити, сказано ж бо, залiзнi полки мае. І воевод умiлих та вiрних. Та й чутки, що в нього донька на виданнi – Ігор тодi саме наполегливо пiдшукував собi княгиню – як зоря ясная, привернули його увагу. Тож i вирiшив за одним рипом двох зайцiв убити: i з могутнiм Осмомислом породичатися (мати такого тестя – не зайве, бо на княжiннi все може лучитися), i зiроньку ясную собi взяти.

Породичатися з князем сiверським був не проти i сам Ярослав Осмомисл – все ж таки вiн з роду Ольговичiв, а це щось та важить. В майбутньому таке родичання може бути корисним – мало що може трапитись на княжiннi!

І доля Єфросинii, яку в княжому домi всi лагiдно та ласкаво звали Фросенькою та Прiсечкою, була вирiшена.