Ярославна

І взяв Володимир за сина свого Юрiя Аепину дочку, Осiневу онуку, а Олег узяв за сина свого Святослава Аепину дочку, Гiргеневу онуку, мiсяця сiчня у дванадцятий день».

Але вже через рiк, вiдбиваючи напад половцiв, «воевода Дмитро Іворович захопив вежi половецькi бiля Дону, тисячу веж вiн узяв…»

Рiк 1109: «Рушили весною на половцiв Святополк, i Володимир, i Давид Святославич, i дiйшовши до города Воiня, вернулися.

Того ж року половцi, прийшовши, пустошили довкола Переяславля по селах.

Того ж року взяли половцi полон коло города Чучина».

Рiк 1111: «І рушили на половцiв Святополк iз сином, Володимир iз синами, Мстислав, i Давид Святославич iз сином i Давид Ігорович, i пiшли вони, поклавши надiю на Бога, i на пречисту Матiр його, i на святих ангелiв його.

Перейшовши багато рiк… прийшли до Дону, i одягнулися вони в бронi, i виладнали вони полки, i пiшли до города Шаруканя. А князь Володимир, iдучи перед вiйськом, наказав попам своiм спiвати тропарi, i кондаки хреста чесного, i канон святiй Богородицi…»

Мешканцi половецького Шаруканя «поклонились князям руським, i принесли риби i вина, – i переспали тут нiч.

А назавтра рушили вони до города Сугрова i, прийшовши, запалили його, а в четвер пiшли з Дону.

А в п’ятницю, назавтра, мiсяця березня у двадцять i четвертну день, зiбралися половцi, i виладнали половцi полки своi, i пiшли до бою. Князi ж нашi поклали надiю свою на Бога, i сказали: «Уже смерть нам тут, так станемо крiпко!» І поцiлували вони один одного, i, звiвши очi своi до неба, призвали вони Бога Всевишнього.

А коли ж сталося зiткнення i битва сильна, Бог Всевишнiй глянув на iноплемiнникiв iз гнiвом, падали вони перед християнами, i так переможенi були iноплемiнники, i упали многi вороги нашi супостати перед руськими князями i воями на потоцi Дегiя.

…Коли ж настав понедiлок страсноi недiлi, знову iноплемiнники зiбрали вiйсько свое, многее множество, i виступили, як тi бори великii, i тьмою тьмущою вони й обступили полки руськii.

І послав Господь Бог на помiч руським князям ангела, i пiшли половецькii полки i руськii. І зiтнулися половцi спершу з полком Святополка, i як грiм ударив, коли вони обидва зiтнулися чолами, i битва була люта межи ними, i падали воi з обох сторiн. Та пiдiйшов Володимир з полками своiми, i Давид Святославич з полками своiми, i побачивши це, половцi кинулися навтiкача.