Ярославна

І падали половцi перед вiйськом Володимировим, невидимо битi ангелом, як це бачило багато людей, i голови летiли, невидимо зiтнутi на землю.

І побили iх у понедiлок страсний, мiсяця березня у двадцять i сьомий день. Побитi були iноплемiнники, сила-силенна, на рiцi Сальницi, i спас Бог людей своiх. Святополк же, i Володимир, i Давид Святославич прославили Бога, який дав iм побiду таку над поганими, i взяли вони здобичi багато i всякого багатства много – i скоту, i коней, i овець, i колодникiв багато захопили руками.

І запитали вони колодникiв, говорячи: «Як вас така сила i многее множество не змогли противитися, а скоро ви побiгли?» А цi вiдповiли, говорячи: «Як ми можемо битися з вами? Адже iншi iздили уверху над вами при оружжi ясному i страшному, якi помагали вам?»

То хiба се е не ангели, посланi Богом помагати християнам?»

1125 рiк: «Мстислав… на столi в Киевi замiсть отця свого мiсяця травня у двадцятий день. І коли почули це вороги-половцi про смерть Володимирову, то присунулися до городiв Баруча i до Бронькняжа, сказавши: «Вiзьмемо торкiв iхнiх».

Та була про це вiсть Ярополку Володимировичу, i повелiв вiн гнати руських людей у Баруч i в iншi городи. Вороги ж, наскочивши, не досягли нiчого, Бог звiв на нiщо iхнiй намiр, але довiдавшись, що Ярополк у Переяславi, вони вернулися на Посулля пустошити.

Князь Ярополк, тим часом укрiпившись, пiшов услiд за ними з Божою помiччю, не ждучи пiдмоги нi од брата одного, нi другого, – з самими тiльки переяславцями вiн догнав iх бiля Полкстiня.

Половцi, побачивши, що iх мало, вернулися назад i рушили, приготувавшись до бою, насупроти. І тодi благовiрного князя корiнь i благовiрний пагiн Ярополк, призвавши на помiч iм’я Боже i отця свого, з дружиною своею дерзнув на них. І коли зiтнулись оба полки, переможенi були поганii силою чесного хреста i святим архангелом Михаiлом. Частину iх побили, а частина iх потопилася в рiках…»

Рiк 1155: «…У тiм роцi прийшли знову половцi (по викуп) за мир i стали по город Дубницю i аж до верхiв’я рiки Супою…» Не помирившись тодi, але й не побившись, половцi втекли.

Зима 1159 – 60: «Тоi ж зими… пiшов Ізяслав на Смоленську волость… І там багато лиха накоiли половцi, вони взяли бiльше десяти тисяч душ, а iнших посiкли…»

1161 рiк: «…У тiм же роцi прийшли половцi многi до города Юр’ева. І взяли вони багато веж чорних клобукiв (якi були на службi в руських князiв – В.Ч.