Ярославна

утворилися чотири групи земель, якi вже оголосили себе майже незалежними: Псковська, Новгородська, Смоленська, Полоцька, Вiтебська – це перша група. Друга: Ростово-Суздальська, Рязанська, Устюзька, Муромська. Третя: Киiвська, Чернiгiвська i Сiверська. Четверта: Галицька i Волинська…

Якiсь об’еднавчi процеси, хоч i ослабленi, але й тодi ще вiдбувалися. Хоча вже безнадiйнi. Але все прикiнчить навала орд Батия – спаленi мiста i села, витолоченi посiви й луки, гори мертвих тiл. З Киiвською Руссю було покiнчено. Як тодi всi були певнi – назавжди.

…Хоч як парадоксально, але хижi половцi, як уже мовилося, являли собою найбiльшу небезпеку не тодi, коли вони робили набiги на прикордоннi землi Русi – Переяславщину, Киiвщину, Чернiгiвщину, – а тодi, коли руськi князi приводили iх на Русь в якостi союзникiв для з’ясування своiх вiдносин мiж собою та своiми родичами, а за цю допомогу дозволяли степовикам грабувати свiй край i тисячами забирати в полон своiх спiввiтчизникiв.

Чи не першими половцiв використали князi Ізяслав, Святослав i Всеволод у своiй мiжусобнiй вiйнi проти Всеслава Полоцького.

Про що е сумна згадка у «Словi»:

Ярославе, Ярославе,

Всi внуки Всеслава!

Своi стяги уже спустiть,

Й пощербленi мечi в боi

Уже, князi, в пiхви вложiть,

Бо ви уже вискочили

З слави дiдiвськоi,

Ви крамолами своiми

На Руськую землю,

На наслiддя Всеславове

Поган водить стали,

Тим од землi Половецькоi

І насильства iй настали.

А потiм поганих почав водити на Русь дiд Ігоря, злощасний князь Олег, прозваний за це «Гориславичем»:

Вiн шукав мечем крамолу,

Вогнi сiяв, смерть, незгоду —

На своiх, чужих наводив

За бiду Русi й руiни

Мiжусобицi та вiйни,

За пожежi та облави

І набiги в Землю Руську,

За смерть, сльози й лихо людське —

«Гориславичем» всi звали.

    (Переклад В. Васькiва).

Та навiть батько Ігоря, князь Святослав, одружений, до речi, на половчанцi, водив на Русь орди половцiв.

Як зазначав Б. Рибаков, у Киева у XII ст. було два напрями боротьби – половецький степ i Володимиро-Суздальське князiвство.

Із часiв Юрiя Долгорукого пiвнiчнi князi спрямовували своi вiйськовi сили на пiдкорення Киева, використовуючи для цього прикордонне Переяславське князiвство. У боротьбi за Киiв Юрiй Долгорукий та син його Глiб приводили на Русь половецьку орду аж… ДВАНАДЦЯТЬ РАЗІВ!!! Все спустошуючи на своему шляху. Таку ж полiтику успадкували i його сини Андрiй та Всеволод, ведучи боротьбу проти Киева i Русi.