Ярославна

Якщо заглянути до наших лiтописiв, бодай до Руського (складений за Іпатiiвським списком), то що тiльки там не прочитаеш!

Рiк 1135-й.

«…Ольговичi з половцями перейшли Днiпро мiсяця грудня у двадцять i дев’ятий день. І стали вони пустошити, од Треполя починаючи, навколо городiв Красна i Василева, i до Бiлгорода, i аж до самого Киева, i по рiчцi Желянi, i до Вишгорода, i до Древлян, i через рiку Либiдь перестрiлювалися…»

Рiк 1135-й:

«Пiшов Ярополк iз братами своiми, iз Юрiем i Андрiем, на Всеволода на Ольговича, i забрали вони навколо города Чернiгова села.

Але Всеволод не вийшов супроти [них] битися, бо iще не прийшли були до нього половцi. Ярополк же постояв декiлька днiв коло Чернiгова, i вернувся в Киiв, i розпустив воiв, а з Всеволодом нiяк-таки не владнавши, нi миру з ним [не] вчинивши.

А коли половцi прибули до Всеволода, то Всеволод зi своiми братами i з Ізяславом та Святополком Мстиславичами пiшли, розоряючи села й городи Переяславськоi волостi, а людей рубаючи.

Навiть i до Киева вони прийшли, i Городець [Пiсочний] запалили в день святого Андрiя [Первозваного]. Вони iздили по тiй сторонi Днiпра, [одних] людей хапаючи, а других рубаючи, якi не встигли перевезтися, – бо не можна було переправитися: iшли криги, – i зайняли тодi й скоту незчисленну силу, оскiльки Ярополку не можна було перевезтися iз-за криг iз воями своiми. А вони, постоявши три днi за Городцем у бору, пiшли до Чернiгова.

А звiдти [й звiдси послiв] шлючи мiж собою, [князi] вчинили мир, i знову Ольговичi стали просити в Ярополка: «Що наш отець держав при вашому отцi, того самого i ми хочемо.

А як не дасте, то не жалкуйте, що вдiеться. То ви винуватi, i нехай на вас буде кров».

Те ж усе вчинилося [тому], що вигнав Юрiй [Володимирович] Всеволода [Мстиславича] з Переяславля, а потiм Ізяслава [Мстиславича] вигнав Вячеслав [Володимирович], а потiм Ізяслава таки вигнав той же Вячеслав, iз Турова, i вони перейшли до Ольговичiв. І була через це межи ними суперечка велика [i] злоба.

Ольговичi виступали, вказуючи причину: «Ви почали есте спершу нас губити».

Тоi ж зими зiбрав [Ярополк] воiв киiвських, а Юрiй – переяславцiв. І стояли вони вiсiм днiв коло Киева, i замирився Ярополк iз Всеволодом [Ольговичем]. І дали [Мономаховичi] Переяславль Андрiевi, брату своему, а [город] Володимир – Ізяславу Мстиславичу».

Рiк 1151-й – своi б’ються iз своiми.

«Коли ж зступилися полки, була сiча люта i завзята.