Ваші пальці пахнуть ладаном

Вона говорила тiльки по-украiнському:

– Ось тобi, шибенику, конхветки, тiльки не iж усi зразу! – i дарувала менi круглу коробочку монпансье. Вони були дуже смачнi. І це було все. Далi я не пам’ятаю, щоби хто-небудь робив подарунки. А втiм, якось менi подарували голубий м’ячик. Але вiн був з дiркою».

У ранньому дитинствi Сашка не стало батька i матерi. Його, насильно розлучивши з рiдною сестрою, виховували родичi, якi при всьому iхньому бажаннi не могли замiнити йому батькiвське тепло.

«Менi виповнилось десять рокiв.

– Якого дня Бог створив мишей?

Як вiдомо, створення свiту йшло за визначеним розкладом. Був точно вказаний день, коли Бог створив тварин. І цей день менi був точно вiдомий, але я нiяк не мiг собi уявити, щоб Бог займався створiнням непотрiбних i шкiдливих гризунiв. Тому, подумавши, я сказав:

– Бог мишей не створював… Самi завелись!.

Екзаменатори розсмiялися. І все ж я отримав п’ять.

Весь пiдготовчий i перший класи я навчався вiдмiнно. Потiм щось наче трапилося зi мною. Що саме – не вiдаю. Але я став вчитися гiрше й гiрше. І нарештi мене вигнали з другого класу тiеi аристократичноi гiмназii, яка на той час стала називатися Імператорською 1-ю Олександрiвською гiмназiею i зовсiм «задерла носа». А втiм, на гiмназичному жаргонi вихованцiв ii, як i перше, називали «карандашами», не дивлячись на те, що над гiлочками iх срiбного герба з’явилася зверху iмператорська корона.

Мене перевели до гiмназii простiшоi. Була вона на «Новом строении», на Великiй Василькiвськiй вулицi, i йменувалася «Киiвська 4-а гiмназiя». Ми всi, хлопчики, були патрiотами своiх гiмназiй, зневажали iншi гiмназii. Але найбiльше задоволення полягало у тому, щоб лупити «карандашiв», «аристократiв».

З трудом переходив я з класу в клас, з переекзаменовками i двiйками, i нарештi був урочисто вигнаний iз п’ятого класу.

У чому ж тут рiч? Адже я був тямковитий i не дурний хлопчик.

Очевидно, в неправильному вихованнi. Тiтка моя, Марiя Степанiвна, молода, але досить зiпсована самодурством, не мала анiякоi уяви про виховання дiтей, i тим бiльше хлопчикiв. Вона сердилась, кричала i змушувала мене сидiти з пiдручниками до пiвночi. Погуляти, побiгати з друзями, покататися на санках чи ковзанах менi не дозволялось.

Власне, тiтка й навiяла менi вiдразу до навчання.