Ваші пальці пахнуть ладаном

І тут же з нетерпiнням намагаеться втiлювати в життя своi ще куцi знання на той час: в одному клубi ставить «Троянду i Хрест» свого улюбленого Блока. Постановка, правда, виявилася не зовсiм вдалою, але дарма. Початок зроблено. Бодай та постановка i не принесла йому визнання. А тому пошуковець слави вирiшив грунтовнiше взятися за освiту i навiть почав вiдвiдувати лекцii в Московському унiверситетi – в якостi вiльного слухача. А на хлiб заробляв уроками сценiчноi майстерностi, якi давав купецьким дочкам – для них i тих знань, якими вiн на той час володiв, виявилося задосить.

Дiяв за принципом Сенеки: доцендо дiсцiмус – навчаючи, ми самi вчимося.

Це пiзнiше про нього, як вiн стане видатним актором, автором i шансонье – виконавцем романсiв i пiсень, Шостакович скаже, що вiн, Вертинський, «музикальнiший за нас, композиторiв», а Володимир Маяковський вважатиме – правда, теж пiзнiше, – Хлебникова i Вертинського великими поетами.

Сам Шаляпiн – от уже справдi великий! – подаруе йому свою фотографiю з таким написом: «Великому сказителю земли русской Александру от странника Федора».

«У творчостi Вертинського скромнi – кожне окремо, – обдарування поета i композитора зливаються в одне i доповнюють одне одного iз завидною природнiстю. В iхнiй дружнiй згодi, – свiдчить критик К. Рудницький, – виникае пiсня, яка володiе певною цiлiснiстю i завершенiстю. І все ж у цей момент вона ще не е в повному смислi слова твором мистецтва. Адже коли пiснi Вертинського спiвають iншi, навiть досвiдченi i впевненi виконавцi, вони, як правило, особливим успiхом не користуються.

Тiльки унiкальна у своiй основi, винахiдлива i вiдточена виконавча майстернiсть Вертинського надае його творiнням краси, елегантностi i вишуканостi. Вертинський-артист значнiший, анiж Вертинський-автор. Голос у нього невеликий, але вiн володiе ним вiртуозно. Сувора, старанна i ретельна обробка кожноi пiснi, виразнiсть i емоцiйна окраска ii бездоганнi, близькi до досконалостi…

Слухачi можуть самi в цьому переконатися: в «Жовтому ангелi» туга по усвiдомленому, несуетному, духовно ясному життю звучить з надiею i болем.

В ефектнiй «Іспано-Сюiтi» – екзотика, сумна iронiя i вiдкритий, вiльний i смiливий гумор; романс «Тiльки раз у життi бувають зустрiчi» виконуеться зi щирим i глибоким драматизмом (уже без будь-якого гумору i без будь-якоi iронii). «Рафiнована жiнка» – вишукана насмiшка, що iскриться лукавством i непiдробною веселiстю.