Ваші пальці пахнуть ладаном

Вiн – спiвець, поет, композитор, бард-виконавець i… шансонье. Але той шансонье, який створив свiй стиль, знайшов свою манеру виконання, свiй естрадний образ, ставши тим, ким вiн i став – Вертинським.

Просто Вертинським. У тiм числi й шансонье.

Шансонье (вiд франц. chanson – пiсня) – французький естрадний спiвак, виконавець жанрових пiсень у «монмартрському» стилi, часто автор слiв i музики. Мистецтво шансонье започаткували середньовiчнi французькi менестрелi. На рубежi XVIII–XIX столiтть революцiйний сплеск народу викликав розвиток мистецтва шансонье, якi вiдгукувалися у своiх пiснях на злободеннi подii.

Часто вони пристосовували новi тексти до вже iснуючих мелодiй. З кiнця XIX столiття «шансонье» стали називати професiйних артистiв естради.

Мистецтво французьких виконавцiв справило значний вплив на розвиток вокальних жанрiв сучасного естрадного музичного мистецтва европейських краiн, у тiм числi й СРСР, i Росii – М. Бернес, Л. Утьосов, О. Вертинський та iн.

Якось зiбралися вже в нашi днi в редакцii газети вiдомi спiваки й автори шансону та критики, аби нарештi поговорити: а що ж таке шансон сьогоднi?

І ось що з iхнiх одкровень вийшло:

«Шансон роблять дуже талановитi люди i не талановитi, якi хочуть, але написати красиво не можуть, хоч i виступають як шансонье».

«Росiйський шансон увiбрав у себе багато рiзних стилiв: це i блатний фольклор, i каторжна пiсня, i бардiвська пiсня, i мiський романс. А тому сприймати шансон тiльки як блатну пiсню зовсiм неправильно. Та й немае у свiтi «музики для всiх».

Як говориться, кому що подобаеться, вибiр, слава Богу, тепер е».

«Шансон перекладаеться з французького як «пiсня». Ми трактуемо це поняття ширше – «гарна пiсня», або, якщо хочете, «пiсня з мораллю». Сьогоднiшнiй шансон – це музичний стиль, де переважае щирiсть тексту, душевне виконання i якiсть самого музичного матерiалу».

«Блатна пiсня не е единим джерелом i складовою сучасного росiйського шансону, але я б сказав, що це його стержень».

«Бiльшiсть авторiв шансону – це авторська пiсня i авторська музика.

Напрямiв я нарахував чотири. Перший – це «шансоновий мейм-стрим», сувора чоловiча музика з певним впливом блатняка, великою кiлькiстю моралi й описом рiзних життевих пригод. Другий напрям: це поп-шансон, мiшанина попси радянськоi естради, просякнутоi шансоновим духом. Третiй напрям: салонний шансон. Вiн ближче всього стоiть до французького шансону. Хоч i мае ознаки мiського романсу. Четвертий напрям: неореалiстичний шансон.