Ваші пальці пахнуть ладаном

Це пiснi про життя. Вони можуть бути i блатнi, i не блатнi, i на приблатнi теми, а можуть бути про життя взагалi. Цей напрям найближче до авторськоi пiснi».

І взагалi, зiйшлися шансонье i критики, «для Росii шансон е найнацiональнiшим музичним напрямком i в цьому його великий респект».

«Вiршi не пишуться, вони трапляються», – сказала якось Марина Цветаева. Чи – Анна Ахматова. Можна iх приймати, можна не приймати. Це внутрiшнiй стан матрицi, що сприймае. У шансонi так само. Хай кожен слухае те, що вiн готовий слухати в даний момент свого настрою.

Захоче людина слухати шансон, слухатиме шансон, захоче послухати Чайковського, буде слухати Чайковського…»

Так у чому ж полягае феномен шансону i де його корiння?

Частина перша-3

Королева його вiтае…

Нарештi й вiн спiзнав щастя – успiх, успiх!.

Бурлюк, Маяковський та iншi футуристи

Тодi вiн тiльки-тiльки утверджувався, шукав самого себе, свое «я» i свою сутнiсть, манеру i свiй стиль, шукав сам себе, ще нiкому невiдомий, але вже такий незвичайний, своерiдний, талановитий, у единому примiрнику перебуваючи на планетi Земля.

Але для утвердження потрiбна була колосальна праця i час – Вертинський ще вчиться, але вже пробуе виступати, i в ньому вже визрiвае, вирiзьблюеться той Вертинський, який згодом завоюе не лише Москву та ii iмперiю, не лише слов’янський свiт, а й вибагливу, звиклу i не до таких талантiв Європу.

Писатиме ж у «Лiберасьйон» Жан-П’ер Тiбода:

«Вертинський був принцом пiснi – автором, композитором i виконавцем, такий же вiдомий у Росii, як Шарль Трене у Францii.

І сьогоднi в руських ресторанах Парижа все ще спiвають пiснi Вертинського, а старi музиканти з неприхованим хвилюванням згадують його».

Це розумiв i сам артист.

«Рокiв через 30–40, я впевнений у цьому, мене i мою «творчiсть» витягнуть iз «пiдвалiв забуття» i почнуть у менi копатися…»

Але все це буде (буде!) пiзнiше, пiзнiше, а тодi…

Тодi в Москвi почав входити в моду футуризм i посилено культивуватися в лiтературi.

Термiн виник вiд латинського слова «майбутне», себто майбутнiй напрям у европейському мистецтвi й лiтературi 10 – 20-х pокiв ХХ столiття, що вiдкидав – чи не на звалище iсторii! – культурний спадок минулого – зокрема реалiзм – i намагався створити новий стиль, який мав би зруйнувати традицii i засоби старого мистецтва.

Засновником футуризму в лiтературi став iталiйський письменник Ф. Т.