Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Хоч як дивно, але дiзнавшись, що Богдан Хмельницький у пiдземеллi замку свого нового чоловiка, шляхтянка раптом заступилася – щось людське в нiй ще лишилося, – за свого колишнього коханця, чиiй жiнцi вона допомагала вести господарство. І – що було, те було, – крутила з Богданом. Вона й умовила Чаплинського вiдпустити Хмельницького.

Про це Богдан Хмельницький так згадуватиме:

«Чаплинський тяжко мене знеславив, збезчестив чотириденним триманням у тюрмi мiж ув’язненими злодiями, i якби не Чаплинська, добродiйна i милосердна до людей, якi гинуть – тут вiн улестив панi Оленi, хоча нiчого не перебiльшив: вона й справдi визволила його з тюрми, де вiн сидiв разом зi злодiями аж цiлi чотири днi, – якби вона не допомогла менi у тiй тюремнiй неволi своiми просьбами, не минувати б менi помсти жорстокого тирана, ii чоловiка».

Вiн ii ще любив i любив нiжно, хоч вона вже була жоною iншого, його кривдника i тирана, i носила законно його прiзвище, Чаплинська.

І вона вмовила мужа свого, Чаплинського, i той велiв вiдпустити Богдана.

Тiльки заради Олени. Вона так прохала вiдпустити Хмельницького, не марати руки його смертю. Бо вiн i мертвий мiж ними стоятиме…

Чаплинський ii зрозумiв i заради неi…

Заради дружини велiв вiдпустити затятого свого ворога – це ж треба!

Не хотiв псувати вiдносини з коханою, яку любив над усе i якою дорожив. Тому й не хотiв, щоб мiж ними та iхньою любов’ю стояла тiнь загубленого сотника. Хай щезае куди хоче, але подалi вiд Чаплинського, щоби вiн бiльше його й одним оком не бачив.

І сотник Богдан Хмельницький, дякуючи Оленi, коханцi своiй, а тепер жонi Чаплинського, опинився на волi. Навiть за ворота замку вийшов – брама за ним зi скреготом зачинилася, – а все ще не мiг повiрити, що його випустили з в’язницi, i подумки дякував Оленi, яка зберегла йому життя. Але гнiв до Чаплинського не затихав. Та й не вiн його звiльнив, а вона, Олена Прекрасна. Їй вiн до останнього дня в цьому свiтi буде вдячний, любовi своiй, тож поверне ii, хоч би що це йому коштувало.

І заразом вiдомстить Чаплинському, який посмiв викрасти в нього любов i собi ii привласнити. Так i такечки, Чаплинський ще отримае свое. Ось тiльки як його взяти за зябра? У клятого ляха – влада i значна вiйськова сила. А тут ще й застерегли Богдана вiрнi люди: тiкай, чоловiче, подалi й пошвидше, тiкай, доки ляхи не передумали i не повернули тебе у пiдземелля замку. Їм iз тобою впоратися – раз плюнути. А тому – бери ноги в руки й тiкай! Куди?… Та куди хочеш.