Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Тодi козаки збунтувалися проти полякiв, частину iх перебили, частину розiгнали, пiсля чого звiльнили все Запорiжжя вiд лядського гнiту».

Хмельницький повернувся на Сiч i в присутностi всiх сiчовикiв, кошового отамана, старшин виголосив промову, в якiй «красномовно зобразив наругу езуiтiв над православною вiрою i служителями святого вiвтаря, глум сейму над козацькими правами, насильства польських вiйськ над жителями украiнських мiст i мiстечок, про здирства i знущання».

І насамкiнець заявив:

– До вас несу я душу й тiло, – сховайте мене, давнього товариша, захищайте самих себе, бо й вам це загрожуе.

Говорив вiн так гаряче й палко, не говорив, а наче гнiвну, але святу пiсню спiвав, тож враженi його промовою козаки вiдповiли:

– Приймаемо тебе, пане Хмельницький, хлiбом-сiллю i щирим серцем!

Було ухвалено збирати в Сiчi всiх козакiв. Як писатиме М. Костомаров у своiй працi «Богдан Хмельницький», «з лiсiв i ущелин прибiгли в сiч хлопцi-втiкачi, котрi жили пiд назвою лугарiв, степовикiв i гайдамакiв по берегах Днiпра, Бугу, Самари, Конки у землянках, одягненi у звiринi шкури, вдоволенi лише мiзерною тетерею та зате вiльнi, як вiтер, за висловом iхнiх пiсень».

Поки Хмельницький ходив у Крим, щоб знайти там допомогу в боротьбi з поляками, кошовий Федiр Лютай збирав козацтво – все кiнне й пiше низове Запорiзьке Вiйсько, бо переконався: Хмельницький на Сiч прибув, щоб пiдняти козакiв на захист Украiни вiд польськоi шляхти. За це готовий був хоч i на смерть iти i сам кошовий отаман.

Як писатиме С. Величко в своему лiтописi, «Хмельницький дуже хитро й передбачливо розпорядився кошовому отамановi й курiннiй отаманнi, так що про його задуми i вiд’iзд до Криму (там Богдан шукав союзникiв у боротьбi зi шляхтою. – В. Ч.) не лише не могли довiдатись через своiх шпигунiв поляки, але й усе вiйсько низове (крiм самоi отаманнi) нiчого не знало аж до повернення Хмельницького в Запорiзький Кiш. А якби знало про це вiйсько, то знали б i поляки, i тодi вони могли б iншу приготувати зустрiч Хмельницькому, нiж запорiжцi».

Хмельницький прибув у Сiч 18 квiтня, маючи при собi чотирьох знатних татар, посланих ханом Тугай-беем. Сiчовики привiтали Хмельницького «радiсним серцем», а дiзнавшись про «прихильнiсть i ласку» до Хмельницького й до всього Запорiзького Вiйська кримського хана i про допомогу його мурзи Тугай-бея, зрадiли ще бiльше. Увечерi того дня вдарили з трьох найбiльших гармат i це означало, що наступного дня мае зiбратися все кiнне вiйсько.