Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Вдарили три найбiльшi гармати. Наступного дня, ледь засiрiло, на Сiчi зiбралося багато Запорiзького низового Вiйська – тодi воно налiчувало понад 30 тисяч воякiв. Як розповiдае Дмитро Яворницький, «коли вдарили у котли (тулумбаси) для скликання ради, стало видно, що сiчовий майдан занадто тiсний для такоi сили вiйська; тодi кошовий отаман разом з Хмельницьким вийшов за сiчову фортецю i став на просторiшому майданi. Коли старшини й усе вiйсько стали на своi мiсця, було оголошено про розпочату велику справу проти полякiв за iхнi кривди й утиски, чиненi козацькому вiйську й усьому украiнському народовi; водночас було оголошено, що справi Хмельницького спiвчувае кримський хан Іслам-Гiрей, котрий послав до козакiв знатного мурзу Тугай-бея з чотирма тисячами орди, який висловив повну готовнiсть особисто допомагати козакам проти полякiв, але за це залишив у себе заложником старшого сина Хмельницького Тимофiя».

Почувши цi слова, вiйсько вiдповiло: «Слава й честь Хмельницькому! Ми мов череда без пастуха, нехай Хмельницький буде нашим головою, а ми всi, скiльки нас тут е, готовi йти проти панiв i допомагати Хмельницькому до останньоi втрати живота нашого!».

Цi слова сказанi були «единими вустами i единим серцем» усього зiбраного на площi Запорiзького низового Вiйська. Пiсля цiеi промови кошовий отаман вiдразу ж послав у сiчову скарбницю сiчового писаря з кiлькома курiнними отаманами i знатними товаришами, звелiвши iм винести звiдти вiйськовi клейноди, аби вручити iх на площi Хмельницькому. Тi винесли зi скарбницi яскраво-червону, писану золотом королiвську хоругву, бунчук на високому древку з позолоченою галкою; срiбну позолочену та особливо майстерно виконану i прикрашену коштовними каменями булаву; срiбну вiйськову печатку й великi новi мiднi котли з довбишем; окрiм того три легкi польовi гармати з достатньою кiлькiстю пороху й куль.

Вручивши й поставивши перед Хмельницьким усi вiйськовi клейноди, низовi козаки проголосили його гетьманом, привiтали з новим званням i висловили цiлковиту готовнiсть усi, скiльки було люду в Сiчi, йти з ним на вiйну».

І сотник реестрового козацького вiйська, що був на службi в короля та уряду Речi Посполитоi, втiкши вiд Чаплинського на Сiч, негадано став гетьманом. Таке трапляеться, мабуть, раз на столiття. Хоча… Гетьман (польськ. Hetman, вiд нiм. Hauptmann – начальник) – на Украiнi в XVI–XVII ст. военачальник козацького вiйська, а в XVII–XVIII ст. – правитель Украiни i головнокомандувач козацького вiйська.