Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Пiсля обрання гетьманом i укладення вiйськового союзу з Кримом Хмельницький спершу рiшуче розпочав вiдкриту збройну боротьбу зi шляхтою. Протягом 1648 р. вiн здобув перемоги над польськими вiйськами бiля Жовтих Вод, пiд Корсунем, Пилявцями, здiйснив облогу Львова й оточення Замостя. Блискучi перемоги, хоча були й неуспiхи. Та перемог було набагато бiльше, i величезну територiю Украiни було визволено з-пiд влади Польщi; почалось утвердження нових козацьких порядкiв та органiв влади. А все почалося, як уже мовилося, бiля Жовтих Вод.

У квiтнi 1648 р. 8-тисячна повстанська армiя вирушила назустрiч польсько-шляхетським збройним силам. Прибувши в урочище Жовтi Води, вiйсько Б. Хмельницького, до якого приедналися чотири тисячi легко озброених татар, керованих Тугай-беем, ранiше за противника зайняло вигiднi позицii мiж двома рукавами р. Жовтi Води. 19(29)IV тут почалися запеклi боi з польським загоном С. Потоцького i Я. Шемберка. 2(12)V сюди прибули посланi польським командуванням проти повстанцiв реестровi козаки.

Бiля Кам’яного Затону вони перейшли на бiк Б. Хмельницького. 5(15)V селянсько-козацькi загони перейшли у вирiшальний наступ. Польсько-шляхетське вiйсько, що вночi вже почало панiчно вiдступати, в урочищi Княжi Байраки було оточене i повнiстю знищене. Пiсля перемоги бiля Жовтих Вод i розпочалася Визвольна вiйна украiнського народу за свою волю i кращу долю.

Заледве вражаючою перемогою селян i козакiв закiнчилося бойовисько бiля Жовтих Вод, як кобзарi по всiй Украiнi заспiвали:

Чи не той то хмiль, що коло тичин в’еться?

Гей, то той Хмельницький, що з ляхами б’еться.

Чи не той то хмiль, що по пивi грае?

Ой той то Хмельницький, що ляхiв рубае.

Чи не той то хмiль, що у пивi кисне?

Ой той то Хмельницький, що ляшенкiв тисне.

Гей, поiхав Хмельницький i к Жовтому Броду, —

Гей, не один лях лежить головою в воду.

«Не пий, Хмельницький, дуже тоi Жовтоi Води:

Іде ляхiв сорок тисяч хорошоi вроди».

«А я ляхiв не боюся i гадки не маю —

За собою велику потугу я знаю,

І ще орду за собою веду, —

А все, вражi ляхи, на вашу бiду».

Становили ляхи дубовii хати, —

Прийдеться ляшенькам в Польщу утiкати.

Утiкали ляхи, погубили шуби…

Гей, не один лях лежить, вищиривши зуби!

Утiкали ляхiв де якii повки, —

Їли ляхiв собаки i сiрii вовки.

Гей, там поле, а на полi цвiти —

Не по однiм ляху заплакали дiти.