Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Гей, там рiчка, через рiчку глиця —

Не по однiм ляху зосталась вдовиця…

«Гей, пане, пане Хмельницький, Богдане-Зиновiю, наш полковнику Чигиринський, – питатиме украiнська дума i бажатиме: – Дай, Боже Господи, щоб ми за твоеi голови пили й гуляли, а неприятеля пiд нозi топтали, а вiри християнськоi на поталу в вiчний час не подали!..»

Про Микитинську Сiч, де його обрали гетьманом украiнського козацтва, Богдан Хмельницький нiколи не забував.

Не забув i того разу. Вiдразу ж, як вiдгримiла битва бiля Жовтих Вод, на честь першоi перемоги i на знак вдячностi за обрання його гетьманом, Богдан Хмельницький разом iз вiсткою про бойовий успiх надiслав Сiчi гостинець – 6 гармат, 4 хоругви, 2 бунчуки, 300 талерiв на пиво i 300 талерiв на сiчову церкву.

Були походи i битви, i Богдан Хмельницький вже сам собi не належав. Дивно вийшло. Принаймнi гетьман ще довго дивувався: подався на Сiч шукати захисту вiд Чаплинського i сили, щоб його подолати, а негадано, сам на те й не сподiваючись, пiдняв на вiйну всю Украiну.

Вже не проти якогось там Чаплинського, а проти всiеi Речi Посполитоi.

Але й пiднявши проти неi повстання, розпочавши вiйну, i тодi не забував про Чаплинського i ту образу, що ii завдав йому чигиринський пiдстароста, тож часто нагадував: шукайте, шукайте Чаплинського. Будь-що знайдiть грабiжника та притягнiть до мене, маю йому повернути боржок.

Заодно нагадував i про Олену Прекрасну: найдiть прекрасну i прегарну, чарiвницю i спокусницю, i теж до мене приведiть…

Але Чаплинський, почувши з якою силою Хмельницький повертаеться на Вкраiну та про розгром ним вiйська Потоцького бiля Жовтих Вод, аби не ризикувати життям, щез.

Забув про свiй шляхетний гонор i наче крiзь землю провалився. Якщо Хмельницький захопив у полон сина самого коронного гетьмана Потоцького i той нiчого не змiг вдiяти, то з ним, Чаплинським, вiн упораеться запросто.

Лише за рiк по втечi з рiдних мiст Хмельницький нарештi повернувся до Суботова.

Повернувся як гетьман Запорiзького Вiйська, переможець полякiв у битвах бiля Жовтих Вод, пiд Корсунем i Пилявцями.

А повернувшись до Суботова, проголосив його своею гетьманською резиденцiею, тож Суботiв в один день наповнився козаками, кiнними та пiшими, i його вже було не впiзнати. І щодень до Суботова мчали гiнцi, i щодень iз Суботова мчали вiд гетьмана гiнцi, i нiхто з челядi Хмельницького вiри не йняв.