Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Частина третя

Такi солодкi цi кислючi цитрини

«Шлюб е Таiнство, в якому за добровiльною (перед священиком i Церквою) згодою нареченого i нареченоi жити спiльно, благословляеться iхнiй шлюбний зв’язок в образi духовного союзу Христа з Церквою, випрошуеться i подаеться благодать Божа для взаемноi допомоги й однодушностi i для благословенного народження та християнського виховання дiтей.

Ісус Христос освятив шлюб Своею присутнiстю на весiллi в Канi Галилейськiй. Вiн також говорив: «Бог створив за образом Своiм людину, чоловiком i жiнкою створив iх.

І сказав: заради цього залишить чоловiк батька свого i матiр i прилiпиться до жiнки своеi, i будуть двое одним тiлом. Тож вони вже не двое, а одна плоть. Отже, що Бог з’еднав, того людина нехай не розлучае. Тому чоловiк зобов’язаний самовiддано любити дружину, а дружина зобов’язана добровiльно, тобто з любов’ю, коритися чоловiковi. Тому подружжя (чоловiк i жiнка) зобов’язанi на все життя берегти взаемну любов i повагу, взаемну вiдданiсть i вiрнiсть».

    Протоiерей Серафим Слобiдський. Закон Божий. Киiв року Божого 2003

Ну, а коли що не так iз коханням вийде, коли «серед ночi / Не дають заснути / Серцю карi очi», то, як радив ще поет Спиридон Черкасенко:

Гей, лети, мiй коню,

Степом i ярами.

Розбий мою тугу

В бою з ворогами.

Оскiльки ворогiв завжди вистачало, то було кому розбивати козаковi його тугу, якщо раптом тi «карi очi» виявлялися зрадливими… Бо недарма iнша пiсня застерiгае, що, мовляв, хто з любов’ю не знаеться, той…

Так, так, горя не знае…

Але, додаймо вiд себе, i радощiв теж…

Бо недарма ж ще Іван Франко журився (а з ним i ми журилися, i всi прийдешнi поколiння будуть журитися): «Ой ти, дiвчино, ясная зоре, / Ти моя радiсть, ти мое горе».

Чи, як зiзнавався Соломон, мудрий цар Ізраiльськоi держави, який вiдзначався невситимою любов’ю до представниць прекрасноi половини роду людського; за деякими джерелами у нього було близько 700 жiнок i 300 наложниць, так ось, цей знавець i поцiновувач жiнок якось зiзнався:

– Жiнка солодша за життя i гiркiша за смерть.

І це сказав чи не найбiльший у тогочасному свiтi – та й у нашому теж – знавець жiнок. Тож, мабуть, вiн, мудрий i досвiдчений, таки мав (i мае) рацiю:

ЖІНКИ, СОЛОДШІ ЗА ЖИТТЯ І ГІРКІШІ ЗА СМЕРТЬ.

І в цьому iхня немеркнуча вiкова – ба, тисячо-тисячолiтня! – принада.