Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Та й каже:

– Гляди ж, сину, як я кликатиму, то пливи до бережка, а як хто чужий, то пливи далi.

Тут мати наварила йому снiдати, принесла до берега та й кличе:

– Телесику, Телесику,

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобi iсти й пити!

Телесик почув:

– Ближче, ближче, човнику, до бережка, – це ж моя матiнка снiдати менi принесла…

А змiя й пiдслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та й давай гукати товстим голосом:

– Телесику, Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобi iсти й пити!

А вiн чуе, що не матiнки голос, i каже:

– Пливи, пливи, човнику, далi!.

.

А коли ненька його гукала, то, впiзнавши ii голос, Телесик до берега приплив, наiвся, напився, вiддав матерi рибку, що наловив, вiдiпхнув човника i поплив знову.

От змiя бачить, що нiчого не вдiе, надто в неi товстий голос, то пiшла до коваля:

– Ковалю, ковалю! Скуй менi такий тоненький голосок, як у Телесиковоi матерi!

Коваль i скував.

Змiя пiшла до берега i стала Телесика кликати, а вiн подумав, що то мати його гукае. Приплив до берега, змiя його ухопила з човна та й принесла до своеi хатки.

– Змiючко Олено, натопи пiч так, щоб аж камiння розпадалося, та спечи менi Телесика, а я пiду гостей покличу та будемо гуляти.

Оленка натопила пiч так, що аж камiння розпадаеться, а тодi й каже:

– Сiдай, Телесику, на лопатку!

– Але ж я не знаю, як сiдати, – i руку на лопату поклав.

– Так? – питае?

– Та нi ж бо, нi! Сiдай зовсiм!

Вiн поклав голову:

– Отак, може?

– Нi-бо, сiдай увесь!

– А як же? Хiба так? – та й поклав ногу.

– Та нi-бо, сiдай увесь!

– Ну так покажи ж, – каже Телесик, – бо я не знаю, як.

Вона й почала показувати, та тiльки сiла, а вiн за лопату та й укинув ii в пiч i заслiнкою пiч затулив, а сам замкнув хату, залiз на превисоченного явора бiля двору та й сидить.

От змiя прилiтае з гостями.

– Змiючко Олено, вiдчини!

Не чуть.

– Змiючко Оленко, вiдчини!

Не озиваеться.

– От вража Оленка – вже десь повiялась!

От змiя сама вiдчинила хату, повходили гостi, посiдали за стiл. Вiдслонила змiя заслiнку, вийняла печеню та й iдять, – думали, що то Телесик. Попоiли добре, повиходили на двiр та й качаються на травi.